Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Mein Sohn! Merk wohl auf meine Weisheit und neige meiner Einsicht hin dein Ohr!
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
Alsdann behältst du Einsicht, und deine Lippen wahren Klugheit.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Von Honigseim triefen die Lippen eines fremden Weibes; sein Gaumen ist noch glätter selbst als Öl.
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
Am Ende aber ist sie bitter wie der Wermut und scharf wie ein zweischneidig Schwert.
Zum Tode gehn die Füße, die sie besuchen, zur Unterwelt die Schritte, die zu ihr lenken. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Geht sie den Weg des Lebens? Irrpfade nur sind ihre Bahnen; sie weiß es nicht.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Nun, meine Söhne, hört auf mich! Von meines Mundes Reden weichet nicht!
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Halt ferne deinen Weg von ihr! Komm nicht der Türe ihres Hauses nahe!
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Sonst mußt du deine Kraft mit einer Fremden, mit einer Unbarmherzigen dein Lager teilen.
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Und Fremde werden satt durch deine Arbeit, und deiner Mühen Preis wird einem andern Haus zuteil.
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
Und schließlich mußt du stöhnen, wenn Leib und Fleisch dir schwinden,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
und mußt bekennen: "Ach, daß ich Zucht gehaßt und daß mein Herz die Warnung hat verschmäht,
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
daß ich der Stimme meiner Lehrer nicht gehorcht und nicht mein Ohr geliehen meinen Lehrmeistern!
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Fast wäre ich geworden "alles Böse in der Gemeinde und Versammlung".
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Aus deiner Grube Wasser trink; nur was aus deinem Brunnen quillt!
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Nicht sollen deine Ströme sich nach außen gießen, nicht auf die freien Plätze deine Wasserbäche!
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Sie sollen dir allein gehören und nicht den Fremden neben dir!
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Gesegnet sei dein Born! Erfreu dich an dem Weibe deiner Jugend,
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
an dieser Hindin gar so lieb, an der Gazelle, also fein! Allzeit kann ihre Liebe dich berauschen; du kannst dich ihrem Lieben immerdar ergeben.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Warum nur wolltest du, mein Sohn, dich einer anderen ergeben, umarmen einer Fremden Busen?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Klar liegen vor des Herren Auge eines jeden Wege; auf alle seine Pfade hat er acht.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Den Frevler nimmt gefangen seine Schuld; gebunden wird er mit den Stricken seiner Sünde.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Er stirbt aus Mangel an Botmäßigkeit und durch die große Torheit, der er sich ergeben.
