Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Mon fils, sois attentif à ma sagesse, incline ton oreille à ma prudence;
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
Afin que tu conserves la réflexion, et que tes lèvres gardent la connaissance.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Car les lèvres de l'étrangère distillent le miel, et son palais est plus doux que l'huile.
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
Mais ce qui en provient est amer comme de l'absinthe, et perçant comme une épée à deux tranchants.
Ses pieds conduisent à la mort; ses démarches aboutissent au Sépulcre. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Elle ne considère pas le chemin de la vie; ses voies s'égarent, elle ne sait où.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Maintenant donc, mes enfants, écoutez-moi; et ne vous détournez point des paroles de ma bouche.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Éloigne ton chemin d'elle, et n'approche point de l'entrée de sa maison;
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
De peur que tu ne donnes ton honneur à d'autres, et tes années à un homme cruel;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
De peur que les étrangers ne se rassasient de ta fortune, et que ce que tu auras acquis par ton travail ne passe dans une maison étrangère;
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
Et que tu ne rugisses quand tu seras près de ta fin, quand ta chair et ton corps seront consumés,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
Et que tu ne dises: Comment ai-je haï l'instruction, et comment mon cœur a-t-il dédaigné les réprimandes?
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Comment n'ai-je point obéi à la voix de ceux qui m'instruisaient, et n'ai-je point incliné mon oreille vers ceux qui m'enseignaient?
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Peu s'en est fallu que je n'aie été plongé dans tous les maux, au milieu du peuple et de l'assemblée.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Bois des eaux de ta citerne, et des ruisseaux de ton puits.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Tes fontaines doivent-elles se répandre dehors, et tes ruisseaux d'eau sur les places publiques?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Qu'ils soient à toi seul, et non aux étrangers avec toi.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Que ta source soit bénie; et réjouis-toi de la femme de ta jeunesse,
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Comme d'une biche aimable et d'une chèvre gracieuse; que ses caresses te réjouissent en tout temps, et sois continuellement épris de son amour.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Et pourquoi, mon fils, t'égarerais-tu après une autre, et embrasserais-tu le sein d'une étrangère?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Car les voies de l'homme sont devant les yeux de l'Éternel, et il pèse toutes ses démarches.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Le méchant sera pris dans ses iniquités, et il sera retenu dans les cordes de son péché.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Il mourra, faute d'instruction, et il ira errant par la grandeur de sa folie.
