Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Mon fils, sois attentif à ma sagesse, et prête l'oreille à mon intelligence,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
afin que tu conserves la réflexion, et que tes lèvres gardent la science.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Car les lèvres de l'étrangère distillent le miel, et son palais est plus doux que l'huile.
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
Mais à la fin elle est amère comme l'absinthe, aiguë comme un glaive à deux tranchants.
Ses pieds descendent vers la mort, ses pas vont droit au schéol. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Elle ne considère pas le chemin de la vie, ses pas s'en vont incertains elle ne sait où.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Et maintenant, mes fils, écoutez-moi, et ne vous écartez pas des paroles de ma bouche.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Eloigne d'auprès d'elle ton chemin, ne t'approche pas de la porte de sa maison,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
de peur que tu ne livres à d'autres la fleur de ta jeunesse, et tes années au tyran cruel;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
de peur que des étrangers ne se rassasient de tes biens, et que le fruit de ton travail ne passe dans la maison d'autrui;
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
de peur que tu ne gémisses à la fin, quand ta chair et ton corps seront consumés,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
et que tu ne dises: Comment donc ai-je pu haïr la correction, et comment mon cœur a-t-il dédaigné la réprimande?
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Comment ai-je pu ne pas écouter la voix de mes maîtres, ne pas prêter l'oreille à ceux qui m'instruisaient?
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
J'ai failli en venir au comble du malheur, au milieu du peuple et de l'assemblée.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Bois l'eau de ta citerne, les ruisseaux qui sortent de ton puits.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Que tes sources se répandent au dehors, que tes ruisseaux coulent sur les places publiques!
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Qu'ils soient pour toi seul, et non pour des étrangers avec toi!
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Que ta source soit bénie, et mets ta joie dans la femme de ta jeunesse.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Biche charmante, gracieuse gazelle, — que ses charmes t'enivrent en tout temps, sois toujours épris de son amour!
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Pourquoi, mon fils, t'éprendrais-tu d'une étrangère, et embrasserais-tu le sein d'une inconnue?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Car devant les yeux de Yahweh sont les voies de l'homme, il considère tous ses sentiers.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Le méchant est pris dans ses propres iniquités, il est saisi par les liens de son péché.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Il mourra faute de correction, il sera trompé par l'excès de sa folie.
