Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
My son! to my wisdom give attention, To mine understanding incline thine ear,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
To observe thoughtfulness, And knowledge do thy lips keep.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
For the lips of a strange woman drop honey, And smoother than oil [is] her mouth,
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
And her latter end [is] bitter as wormwood, Sharp as a sword [with] mouths.
Her feet are going down to death, Sheol do her steps take hold of. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
The path of life — lest thou ponder, Moved have her paths — thou knowest not.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
And now, ye sons, hearken to me, And turn not from sayings of my mouth.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Keep far from off her thy way, And come not near unto the opening of her house,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Lest thou give to others thy honour, And thy years to the fierce,
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Lest strangers be filled [with] thy power, And thy labours in the house of a stranger,
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
And thou hast howled in thy latter end, In the consumption of thy flesh and thy food,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
And hast said, 'How have I hated instruction, And reproof hath my heart despised,
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
And I have not hearkened to the voice of my directors, And to my teachers have not inclined mine ear.
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
As a little thing I have been all evil, In the midst of an assembly and a company.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drink waters out of thine own cistern, Even flowing ones out of thine own well.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Let thy fountains be scattered abroad, In broad places rivulets of waters.
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Let them be to thee for thyself, And not to strangers with thee.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Let thy fountain be blessed, And rejoice because of the wife of thy youth,
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
A hind of loves, and a roe of grace! Let her loves satisfy thee at all times, In her love magnify thyself continually.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
And why dost thou magnify thyself, My son, with a stranger? And embrace the bosom of a strange woman?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
For over-against the eyes of Jehovah are the ways of each, And all his paths He is pondering.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
His own iniquities do capture the wicked, And with the ropes of his sin he is holden.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
He dieth without instruction, And in the abundance of his folly magnifieth himself!
