Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
My son, attend to my wisdom, [and] bow thy ear to my understanding:
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
That thou mayest regard discretion, and [that] thy lips may keep knowledge.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
For the lips of a strange woman drop [as] a honey-comb, and her mouth [is] smoother than oil:
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
But her end is bitter as wormwood, sharp as a two-edged sword.
Her feet go down to death; her steps take hold on hell. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Lest thou shouldst ponder the path of life, her ways are movable, [that] thou canst not know [them].
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Hear me now therefore, O ye children, and depart not from the words of my mouth.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Remove thy way far from her, and come not nigh the door of her house:
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Lest thou give thy honor to others, and thy years to the cruel:
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Lest strangers be filled with thy wealth; and thy labors [be] in the house of a stranger;
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
And thou mourn at the last, when thy flesh and thy body are consumed,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
And say, How have I hated instruction, and my heart despised reproof;
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
And have not obeyed the voice of my teachers, nor inclined my ear to them that instructed me!
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
I was almost in all evil in the midst of the congregation and assembly.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drink waters out of thy own cistern, and running waters out of thy own well.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Let thy fountains be dispersed abroad, [and] rivers of waters in the streets.
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Let them be only thy own, and not for strangers with thee.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Let thy fountain be blessed: and rejoice with the wife of thy youth.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
[Let her be as] the loving hind and pleasant roe; let her breasts satisfy thee at all times; and be thou ravished always with her love.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
And why wilt thou, my son, be ravished with a strange woman, and embrace the bosom of a stranger?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
For the ways of man [are] before the eyes of the LORD, and he pondereth all his goings.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
His own iniquities shall take the wicked himself, and he shall be held with the cords of his sins.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
He shall die without instruction; and in the greatness of his folly he shall go astray.
