Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
My son, attend to my wisdom. And bow thine ear to my understanding;
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
That thou mayest keep discretion, And that thy lips may preserve knowledge!
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Truly, the lips of a strange woman drop honey, And her mouth is smoother than oil;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
But her end is bitter as wormwood, Sharp as a two-edged sword.
Her feet go down to death; Her steps lay hold of the under-world. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
That she may not ponder the way of life, Her paths waver when she heedeth it not.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Hear me now, therefore, O children! And turn not away from the words of my mouth!
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Remove thy way far from her. And come not nigh the door of her house:
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Lest thou give thy bloom to others, And thy years to a cruel one;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Lest strangers be filled with thy wealth, And thine earnings be in the house of an alien;
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
And lest thou mourn in thy latter end. When thy flesh and thy body are consumed,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
And say, “How have I hated instruction! And how hath my heart despised reproof!
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
I have not obeyed the voice of my teachers, Nor inclined mine ear to my instructors;
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
I have well-nigh fallen into utter misery; In the midst of the congregation and the assembly.”
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drink water out of thine own cistern. And running water out of thine own well:
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
So shall thy fountains overflow in the streets, In the wide streets, as streams of water;
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
They shall belong to thee alone, And not to strangers with thee;
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
And thy fountain shall be blessed, Yea, thou shalt have joy in the wife of thy youth.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
A lovely hind, a graceful doe, Her breasts shall satisfy thee at all times, And thou shalt be always ravished with her love.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Why, then, my son, wilt thou be ravished with a wanton, And embrace the bosom of a stranger?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
For the ways of man are before the eyes of the LORD, And he weigheth well all his paths.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
His own iniquities shall ensnare the wicked; Yea, he shall be held fast by the cords of his own sins.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
He shall die for want of instruction; Yea, through the greatness of his folly he shall stagger.
