Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
My son, attend to my wisdom, and incline thy ear to my prudence.
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
That thou mayst keep thoughts, and thy lips may preserve instruction. Mind not the deceit of a woman.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
For the lips of a harlot are like a honeycomb dropping, and her throat is smoother than oil.
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
But her end is bitter as wormwood, and sharp as a two-edged sword.
Her feet go down into death, and her steps go in as far as hell. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
They walk not by the path of life, her steps are wandering, and unaccountable.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Now therefore, my son, hear me, and depart not from the words of my mouth.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Remove thy way far from her, and come not nigh the doors of her house.
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Give not thy honour to strangers, and thy years to the cruel.
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Lest strangers be filled with thy strength, and thy labours be in another man’s house,
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
And thou mourn it the last, when thou shalt have spent thy flesh and thy body, and say:
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
Why have I hated instruction, and my heart consented not to reproof,
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
And have not heard the voice of them that taught me, and have not inclined my ear to masters?
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
I have almost been in all evil, in the midst of the church and of the congregation.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drink water out of thy own cistern, and the streams of thy own well:
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Let thy fountains be conveyed abroad, and in the streets divide thy waters.
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Keep them to thyself alone, neither let strangers be partakers with thee.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Let thy vein be blessed, and rejoice with the wife of thy youth:
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Let her be thy dearest hind, and most agreeable fawn: let her breasts inebriate thee at all times; he thou delighted continually with her love.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Why art thou seduced, my son, by a strange woman, and art cherished in the bosom of another?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
The Lord beholdeth the ways of man, and considereth all his steps.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
His own iniquities catch the wicked, and he is fast bound with the ropes of his own sins.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
He shall die, because he hath not received instruction, and in the multitude of his folly he shall be deceived.
