Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
[My] son, attend to my wisdom, and apply thine ear to my words;
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
that thou mayest keep good understanding, and the discretion of my lips gives thee a charge. Give no heed to a worthless woman;
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
for honey drops from the lips of a harlot, who for a season pleases thy palate:
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
but afterwards thou wilt find her more bitter than gall, and sharper than a two-edged sword.
For the feet of folly lead those who deal with her down to the grave with death; and her steps are not established. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
For she goes not upon the paths of life; but her ways are slippery, and not easily known.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Now then, [my] son, hear me, and make not my words of none effect.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Remove thy way far from her; draw not near to the doors of her house:
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
lest thou give away thy life to others, and thy substance to the merciless:
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
lest strangers be filled with thy strength, and thy labours come into the houses of strangers;
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
And thou repent at last, when the flesh of thy body is consumed,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
and thou shalt say, How have I hated instruction, and my heart avoided reproofs!
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
I heard not the voice of him that instructed me, and taught me, neither did I apply mine ear.
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
I was almost in all evil in the midst of the congregation and assembly.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drink waters out of thine own vessels, and out of thine own springing wells.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Let not waters out of thy fountain be spilt by thee, but let thy waters go into thy streets.
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Let them be only thine own, and let no stranger partake with thee.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Let thy fountain of water be [truly] thine own; and rejoice with the wife of thy youth.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Let [thy] loving hart and thy graceful colt company with thee, and let her be considered thine own, and be with thee at all times; for ravished with her love thou shalt be greatly increased.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Be not intimate with a strange woman, neither fold thyself in the arms of a woman not thine own.
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
For the ways of a man are before the eyes of God, and he looks on all his paths.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Iniquities ensnare a man, and every one is bound in the chains of his own sins.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Such a man dies with the uninstructed; and he is cast forth from the abundance of his own substance, and has perished through folly.
