Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
My son, pay attention to my wisdom; incline your ear to my insight,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
that you may maintain discretion and your lips may preserve knowledge.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Though the lips of the forbidden woman drip honey and her speech is smoother than oil,
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
in the end she is bitter as wormwood, sharp as a double-edged sword.
Her feet go down to death; her steps lead straight to Sheol. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
She does not consider the path of life; she does not know that her ways are unstable.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
So now, my sons, listen to me, and do not turn aside from the words of my mouth.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Keep your path far from her; do not go near the door of her house,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
lest you concede your vigor to others, and your years to one who is cruel;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
lest strangers feast on your wealth, and your labors enrich the house of a foreigner.
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
At the end of your life you will groan when your flesh and your body are spent,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
and you will say, “How I hated discipline, and my heart despised reproof!
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
I did not listen to the voice of my teachers or incline my ear to my mentors.
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
I am on the brink of utter ruin in the midst of the whole assembly.”
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drink water from your own cistern, and running water from your own well.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Why should your springs flow in the streets, your streams of water in the public squares?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Let them be yours alone, never to be shared with strangers.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
May your fountain be blessed, and may you rejoice in the wife of your youth:
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
A loving doe, a graceful fawn— may her breasts satisfy you always; may you be captivated by her love forever.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Why be captivated, my son, by an adulteress, or embrace the bosom of a stranger?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
For a man’s ways are before the eyes of the LORD, and the LORD examines all his paths.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
The iniquities of a wicked man entrap him; the cords of his sin entangle him.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
He dies for lack of discipline, led astray by his own great folly.
