Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Synu můj, pozoruj moudrosti mé, k opatrnosti mé nakloň ucha svého,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
Abys ostříhal prozřetelnosti, a rtové tvoji šetřili umění.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Nebo rtové cizí ženy strdí tekou, a měkčejší nad olej ústa její.
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
Poslední pak věci její hořké jsou jako pelyněk, ostré jako meč na obě straně ostrý.
Nohy její sstupují k smrti, krokové její hrob uchvacují. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Stezku života snad bys zvážiti chtěl? Vrtkéť jsou cesty její, neseznáš.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Protož, synové, poslechněte mne, a neodstupujte od řečí úst mých.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Vzdal od ní cestu svou, a nepřibližuj se ke dveřím domu jejího,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Abys snad nedal jiným slávy své, a let svých ukrutnému,
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Aby se nenasytili cizí úsilím tvým, a práce tvá nezůstala v domě cizím.
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
I řval bys naposledy, když bys zhubil tělo své a čerstvost svou,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
A řekl bys: Jak jsem nenáviděl cvičení, a domlouváním pohrdalo srdce mé,
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
A neposlouchal jsem hlasu vyučujících mne, a k učitelům svým nenaklonil jsem ucha svého!
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
O málo, že jsem nevlezl ve všecko zlé u prostřed shromáždění a zástupu.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Pí vodu z čisterny své, a prameny z prostředku vrchoviště svého.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Nechť se rozlévají studnice tvé ven, a potůčkové vod na ulice.
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Měj je sám sobě, a ne cizí s tebou.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Budiž požehnaný pramen tvůj, a vesel se z manželky mladosti své.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Laně milostné a srny utěšené; prsy její ať tě opojují všelikého času, v milování jejím kochej se ustavičně.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Nebo proč bys se kochal, synu můj, v cizí, a objímal život postranní,
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Poněvadž před očima Hospodinovýma jsou cesty člověka, a on všecky stezky jeho váží?
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Nepravosti vlastní jímají bezbožníka takového, a v provazích hříchu svého uvázne.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Takovýť umře, proto že nepřijímal cvičení, a ve množství bláznovství svého blouditi bude.
