< Приповісті 5 >

1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Oğlum, mənim hikmətimə diqqət yetir, Qulağını müdrik sözlərimə tərəf çevir.
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
Onda dərrakəyə bağlanarsan, Dilin biliyi kənara atmaz.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Əxlaqsız qadının dodağından sanki bal axır, Dili şirin, yağdan yumşaqdır.
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
Amma aqibəti yovşan kimi acıdır, İkiağızlı qılınc kimi kəskindir.
5 її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
Onun ayaqları ölümə aparır, Onun addımları ölülər diyarına çatır. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Həyat yoluna fikir vermir, Yolları dolaşıqdır, özü də bilmir.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
İndi, ey övladlar, mənə qulaq asın, Dilimdən çıxan sözlərdən yayınmayın.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Belə qadından uzaq ol, Evinin qapısına yaxın getmə.
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Yoxsa şərəfini yadlara verərsən, Ömrünü zalımlara sərf edərsən.
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Sənin var-yoxunu yadlar yeyər, Qazancın özgənin evinə gedər.
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
Ömrünün sonu çatanda, Canında taqət qalmayanda Ah-nalə çəkərək belə deyərsən:
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
«Mən də tərbiyəyə nifrət etdim, Ürəyimdə məzəmmətlərə güldüm!
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Müəllimimin sözünə baxmadım, Tərbiyəçilərimə qulaq asmadım.
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Camaatın və icmanın arasında Az qala hər cür bəlaya düşəcəkdim».
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Öz su anbarından, Öz quyunun içməli suyundan iç.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Niyə sənin qaynaqların küçələrə, Su arxların meydanlara axıb getsin?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Onlar yalnız səninki olsun, Yadlara paylama.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Qoy çeşmən bərəkətli olsun, Gənc ikən evləndiyin arvadınla xoşbəxt yaşa!
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Sevimli maralın, gözəl ceyranın Həmişə səni öz döşləri ilə doydursun, Onun eşqi ilə məst ol.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Oğlum, niyə əxlaqsız qadınla məst olmalısan, Yad arvadı qoynuna almalısan?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
İnsanların yolları Rəbbin gözü qarşısındadır, Onların hər addımlarını yoxlayır.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Şər insan öz təqsirlərinə görə tutular, Günahının kəməndinə dolanar.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Tərbiyəsizliyi üzündən həlak olar, Hədsiz səfehliyi üzündən azar.

< Приповісті 5 >