Приповісті 4
1 Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
2 бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
3 бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
6 не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
7 Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8 Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
10 Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
11 дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
12 коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
13 Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
14 На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
18 А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
19 Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
20 Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
21 Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
22 Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
23 Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
24 Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
25 Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
26 Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
27 не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!
не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!
