Приповісті 4
1 Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
Hør, I sønner, på en Faders lyt til for at vinde Forstand;
2 бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
thi gavnlig Viden giver jeg jer, slip ej hvad jeg har lært jer.
3 бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
Da jeg var min Faders Dreng, min Moders Kælebarn og eneste,
4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
lærte han mig og sagde: Lad dit Hjerte gribe om mine Ord, vogt mine Bud, så skal du leve;
5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
køb Visdom, køb Forstand, du glemme det ikke, vend dig ej bort fra min Munds Ord;
6 не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
slip den ikke, så vil den vogte dig, elsk den, så vil den værne dig!
7 Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
Køb Visdom for det bedste, du ejer, køb Forstand for alt, hvad du har;
8 Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
hold den højt, så bringer den dig højt til Vejrs, den bringer dig Ære, når du favner den;
9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
den sætter en yndig Krans på dit Hoved; den rækker dig en dejlig Krone.
10 Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
Hør, min Søn, tag imod mine Ord, så bliver dine Leveår mange.
11 дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
Jeg viser dig Visdommens Vej, leder dig ad Rettens Spor;
12 коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
når du går, skal din Gang ej hæmmes, og løber du, snubler du ikke;
13 Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
hold fast ved Tugt, lad den ikke fare, tag Vare på den, thi den er dit Liv.
14 На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
Kom ikke på gudløses Sti, skrid ej frem ad de ondes Vej.
15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
sky den og følg den ikke, vig fra den, gå udenom;
16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
thi de sover ikke, når de ikke har syndet, og Søvnen flyr dem, når de ej har bragt Fald.
17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
Thi de æder Gudløsheds Brød og drikker Urettens Vin.
18 А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
men retfærdiges Sti er som strålende Lys, der vokser i Glans til højlys Dag:
19 Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
Gudløses Vej er som Mørket, de skønner ej, hvad de snubler over,
20 Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
Mærk dig, min Søn, mine Ord, bøj Øret til, hvad jeg siger;
21 Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
det slippe dig ikke af Syne, du vogte det dybt i dit Hjerte;
22 Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
thi det er Liv for dem, der finder det, Helse for alt deres Kød.
23 Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
Vogt dit Hjerte mer end alt andet, thi derfra udspringer Livet.
24 Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
Hold dig fra Svig med din Mund, lad Læbernes Falskhed være dig fjern.
25 Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
Lad dine Øjne se lige ud, dit Blik skue lige frem;
26 Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
gå ad det lige Spor, lad alle dine Veje sigte mod Målet;
27 не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!
bøj hverken til højre eller venstre, lad Foden vige fra ondt!
