Приповісті 4
1 Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
Послушайте, чада, бащина поука, И внимавайте да научите разум.
2 бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
Понеже ви давам добро учение, Не оставяйте наставлението ми.
3 бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
Защото и аз бях син на баща си, Гален и безподобен на майка си,
4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
И той ме наставляваше и ми казваше: Нека държи сърцето ти думите ми, Пази заповедите ми и ще живееш,
5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
Придобий мъдрост, придобий разум; Не забравяй, нито се отклонявай от думите на устата ми.
6 не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
Не я оставяй и тя ще те пази. Обичай я - и ще те варди.
7 Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
Главното е мъдрост; затова придобивай мъдрост, И при всичко, що си придобил, придобивай разум.
8 Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
Въздигай я и тя ще те въздигне, Когато я прегърнеш, ще ти докара слава.
9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
Ще положи на главата ти красив венец. Ще ти даде славна корона
10 Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
Слушай, сине мой, и приеми думите ми, И годините на живота ти ще се умножат.
11 дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
Наставлявал съм те в пътя на мъдростта, Водил съм те по прави пътеки.
12 коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
Когато ходиш стъпките ти не ще бъдат стеснени; И когато тичаш, няма да се спънеш.
13 Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
Хвани се здраво за поуката, недей я оставя; Пази я, понеже тя е животът ти.
14 На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
Не влизай в пътеките на нечестивите, И не ходи по пътя на лошите.
15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
Отбягвай от него, не минавай край него. Отклони се от него и замини.
16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
Защото те не заспиват, око не сторят зло, И сън не ги хваща, ако не спънат някого.
17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
Понеже ядат хляб на нечестие, И пият вино на насилство.
18 А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
Но пътя на праведните е като виделото на разсъмване, Което се развиделява, догдето стане съвършен ден.
19 Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
Пътят на нечестивите е като тъмнина; Не знаят от що се спъват.
20 Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
Сине мой, внимавай на думите ми, Приклони ухото си към беседите ми.
21 Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
Да се не отдалечат от очите ти. Пази ги дълбоко в сърцето си;
22 Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
Защото те са живот за тия, които ги намират, И здраве за цялата им снага.
23 Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
Повече от всичко друго що пазиш, пази сърцето си, Защото от него са изворите на живота.
24 Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
Отмахни от себе си опърничави уста, И отдалечи от себе си развратени устни.
25 Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
Очите ти нека гледат право напред, И клепачите ти нека бъдат оправени право пред тебе.
26 Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
Обмисляй внимателно пътеката на нозете си, И всичките ти пътища нека бъдат добре уредени.
27 не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!
Не се отбивай ни на дясно ни на ляво; Отклони ногата си от зло.
