Приповісті 30
1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
Zvirevo zvaAguri mwanakomana waJake, shoko rake: Murume uyu akati kuna Itieri, kuna Itieri nokuna Ukari:
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
“Ndini munhu asingazivi zvikuru kwazvo pakati pavanhu; handina kunzwisisa kwomunhu.
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
Handina kudzidza uchenjeri, uye handina ruzivo rwaiye Mutsvene.
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
Ndiani akakwidza kudenga uye akazoburuka? Ndiani akabata mhepo mumaoko ake? Ndiani akasungirira mvura munguo yake? Ndiani akaisa migumo yose yenyika? Zita rake ndiani, uye nezita romwanakomana wake? Ndiudzei kana muchiriziva!
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
“Shoko rimwe nerimwe raMwari nderechokwadi; iye chidzitiro kuna avo vanovanda maari.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
Usawedzera kumashoko ake, kana kuti achakutsiura uye agokuratidza kuti uri murevi wenhema.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
“Zvinhu zviviri zvandinokumbira kwamuri, imi Jehovha, musandirambira izvi ndisati ndafa:
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
Bvisai kusatendeka nenhema zvive kure neni; musandipa urombo kana pfuma, asi ndipei chete zvokudya zvemisi yose.
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
Zvichida, ndingava nezvakawanda kwazvo ndikasakukudzai, uye ndikazoti, ‘Jehovha ndianiko?’ Kana kuti zvimwe ndingava murombo ndikaba, uye ndikasaremekedza zita raMwari wangu.
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
“Usareva muranda kuna tenzi wake, nokuti achakutuka, uye uchazviripira izvozvo.
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
“Kuna avo vanotuka madzibaba avo uye vasingaropafadzi vanamai vavo;
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
vaya vanozviti vakachena pamaonero avo asi vasina kusukwa tsvina yavo;
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
vaya vane meso anozvikudza nguva dzose, vane matarisiro okushora;
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
vaya vane meno anenge minondo nameno eshaya dzavo anenge mapanga kuti vaparadze varombo panyika, navanoshayiwa kubva pakati pavanhu.
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
“Chikwevaropa chine vanasikana vaviri. Vanodanidzira vachiti, ‘Tipei! Tipei!’ “Kune zvinhu zvitatu zvisingatongoguti, zvina zvisingamboti, ‘Zvaringana!’:
guva, chizvaro chisingabereki, pasi pasingaguti mvura, nomoto usingamboti, ‘Zvaringana!’ (Sheol h7585)
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
“Ziso rinotuka baba, rinoshora kuteerera mai, richanongorwa namakunguo omumupata, richadyiwa namagora.
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
“Pane zvinhu zvitatu zvinondishamisa kwazvo, zvina zvandisinganzwisisi, zvinoti:
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
nzira yegondo riri mudenga, nenzira yenyoka paruware, nenzira yechikepe pagungwa, uye nzira yomurume ane musikana.
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
“Iyi ndiyo nzira yomukadzi chifeve: Anodya agopukuta muromo wake uye agoti, ‘Hapana chinhu chakaipa chandaita ini.’
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
“Nyika inodedera nokuda kwezvinhu zvitatu, zvinhu zvina zvaisingadi kuona:
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
muranda anozova mambo, benzi rine zvokudya zvizhinji,
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
mukadzi akaroorwa asi asingadiwi, nomurandakadzi anotorera vatenzi vake murume.
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
“Panyika pane zvinhu zvina zvidiki, asi zvakachenjera kwazvo:
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
Masvosve zvipuka zvine simba duku asi anounganidza zvokudya zvawo muzhizha:
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
mbira zvipuka zvisina simba guru, asi dzinoita imba yadzo mumatombo;
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
mhashu hadzina mambo, asi dzinofamba pamwe chete mumapoka adzo;
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
dzvinyu rinogona kubatwa namaoko, asi rinowanikwa mumizinda yamadzimambo.
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
“Kune zvinhu zvitatu zvino kufamba kunokudzwa kwazvo, zvina zvino kufamba kunokudzwa kwazvo;
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
shumba, ine simba pakati pezvikara, isingadududzi pamberi pechikara chipi zvacho;
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
mafambiro okuzvikudza ejongwe, nenhongo yembudzi, uye namambo akakomberedzwa navarwi vake.
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
“Kana uchinge waita upenzi nokuzvirumbidza pachako, kana kuti waronga zvakaipa, bata muromo wako noruoko rwako!
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
Nokuti somukaka warozva unobudisa ruomba, uye sokudzvinyirira mhino kunobudisa ropa, nokudaro kumutsa hasha kunobudisa kukakavara.”
