Приповісті 30
1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
Verba Congregantis filii Vomentis. Visio, quam locutus est vir, cum quo est Deus, et qui Deo secum morante confortatus, ait:
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
Stultissimus sum virorum, et sapientia hominum non est mecum.
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
Non didici sapientiam, et non novi scientiam sanctorum.
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
Quis ascendit in cælum atque descendit? quis continuit spiritum in manibus suis? quis colligavit aquas quasi in vestimento? quis suscitavit omnes terminos terræ? quod nomen est eius, et quod nomen filii eius, si nosti?
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
Omnis sermo Dei ignitus, clypeus est sperantibus in se:
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
ne addas quidquam verbis illius, et arguaris inveniarisque mendax.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
Duo rogavi te, ne deneges mihi antequam moriar.
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
Vanitatem, et verba mendacia longe fac a me. Mendicitatem, et divitias ne dederis mihi: tribue tantum victui meo necessaria:
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
ne forte satiatus illiciar ad negandum, et dicam: Quis est Dominus? aut egestate compulsus furer, et periurem nomen Dei mei.
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
Ne accuses servum ad dominum suum, ne forte maledicat tibi, et corruas.
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
Generatio, quæ patri suo maledicit, et quæ matri suæ non benedicit.
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
Generatio, quæ sibi munda videtur, et tamen non est lota a sordibus suis.
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
Generatio, cuius excelsi sunt oculi, et palpebræ eius in alta surrectæ.
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
Generatio, quæ pro dentibus gladios habet, et commandit molaribus suis, ut comedat inopes de terra, et pauperes ex hominibus.
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
Sanguisugæ duæ sunt filiæ, dicentes: Affer, Affer. Tria sunt insaturabilia, et quartum, quod numquam dicit: Sufficit.
Infernus, et os vulvæ, et terra, quæ non satiatur aqua: ignis vero numquam dicit: Sufficit. (Sheol h7585)
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
Oculum, qui subsannat patrem, et qui despicit partum matris suæ, effodiant eum corvi de torrentibus, et comedant eum filii aquilæ.
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
Tria sunt difficilia mihi, et quartum penitus ignoro:
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
Viam aquilæ in cælo, viam colubri super petram, viam navis in medio mari, et viam viri in adolescentia.
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
Talis est et via mulieris adulteræ, quæ comedit, et tergens os suum dicit: Non sum operata malum.
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
Per tria movetur terra, et quartum non potest sustinere:
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
Per servum cum regnaverit: per stultum cum saturatus fuerit cibo:
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
per odiosam mulierem cum in matrimonio fuerit assumpta: et per ancillam cum fuerit heres dominæ suæ.
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
Quatuor sunt minima terræ, et ipsa sunt sapientiora sapientibus.
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
Formicæ, populus infirmus, qui præparat in messe cibum sibi:
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
lepusculus, plebs invalida, qui collocat in petra cubile suum:
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
regem locusta non habet, et egreditur universa per turmas suas:
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
stellio manibus nititur, et moratur in ædibus regis.
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
Tria sunt, quæ bene gradiuntur, et quartum, quod incedit feliciter:
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
Leo fortissimus bestiarum, ad nullius pavebit occursum:
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
gallus succinctus lumbos: et aries: nec est rex, qui resistat ei.
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
Est qui stultus apparuit postquam elevatus est in sublime: si enim intellexisset, ori suo imposuisset manum.
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
Qui autem fortiter premit ubera ad eliciendum lac, exprimit butyrum: et qui vehementer emungit, elicit sanguinem: et qui provocat iras, producit discordias.
