Приповісті 30
1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
Agurs, Jakes Søns Ord, det varslende Ord, Udsagnet af Manden, til Ithiel, til Ithiel og Ukal.
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
Jeg var ufornuftigere end en Mand, og jeg havde ikke Forstand som et Menneske.
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
Og jeg havde ikke lært Visdom eller kendt Kundskab om den Hellige.
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
Hvo for op til Himmelen og for ned? hvo samlede Vejret i sine Næver? hvo bandt Vandet i et Klædebon? hvo har fastsat alle Jordens Grænser? hvad er hans Navn? og hvad er hans Søns Navn? du ved det jo.
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
Alt Guds Ord er lutret; han er et Skjold for dem, som forlade sig paa ham.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
Læg intet til hans Ord, at han ikke skal straffe dig, og du skal staa som en Løgner.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
Om tvende Ting har jeg bedet dig; nægt mig dem ej, før jeg dør:
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
Lad Forfængelighed og Løgnens Ord være langt fra mig; giv mig ikke Armod eller Rigdom, men tildel mig mit beskikkede Brød;
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
at jeg ikke, naar jeg mættedes, skulde fornægte dig og sige: Hvo er Herren? eller naar jeg blev fattig, skulde stjæle og forgribe mig paa min Guds Navn.
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
Bagtal ikke en Træl for hans Herre, at han ikke skal forbande dig, og du skal bære Skyld.
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
Der er en Slægt, som bander sin Fader og ikke velsigner sin Moder;
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
der er en Slægt, som er ren i sine egne Øjne, og hvis Skarn dog ikke er aftoet;
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
der er en Slægt, hvis Øjne ere høje, og hvis Øjenlaage hæve sig i Vejret;
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
der er en Slægt, hvis Tænder ere Sværd, og hvis Kindtænder ere Knive, som vil fortære de elendige i Landet og de fattige iblandt Menneskene.
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
Blodsugersken har to Døtre, „giv hid! giv hid!‟ Der er tre, som ikke kunne mættes, fire, som ikke sige: „Nok!‟
Dødsriget og det ufrugtbare Moderliv; Jorden bliver ikke mæt af Vand, og Ilden siger ikke: „Nok!‟ (Sheol h7585)
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
Et Øje, som spotter Faderen og lader haant om at lyde Moderen, det skulle Ravnene ved Bækken udhugge, og Ørneunger skulle æde det.
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
Tre Ting ere mig forunderlige; og fire Ting kender jeg ikke:
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
Ørnens Vej imod Himmelen, Slangens Vej over Klippen, Skibets Vej midt paa Havet, og en Mands Vej til en Jomfru.
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
Saa er en Horekvindes Vej; hun spiser og afvisker sin Mund og siger: Jeg har ikke gjort Uret.
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
Under tre ryster et Land, og under fire kan det ikke holde ud:
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
Under en Træl, naar han kommer til at herske; og en Daare, naar han bliver mæt af Brød;
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
under en forhadt Kvinde, naar hun bliver gift; og en Trælkvinde, naar hun bliver sin Frues Arving.
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
Der er fire smaa paa Jorden, dog ere de vise, saare vise:
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
Myrerne ere ikke et stærkt Folk, alligevel berede de deres Spise om Sommeren;
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
Kaninerne ere et afmægtigt Folk, dog indrette de deres Hus i Klippen;
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
Græshopperne have ingen Konge, alligevel drage de ud, alle i sluttet Skare;
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
Firbenet griber fat med Hænder, og dog er det i Kongepaladser.
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
Der er tre, som have et smukt Skridt, og fire, som have en smuk Gang:
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
Løven, som er vældig iblandt Dyrene og ikke viger tilbage for nogens Ansigt;
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
Hesten, som er omgjordet om Lænderne; Bukken; og en Konge, som ingen tør rejse sig imod.
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
Har du handlet daarligt, der du ophøjede dig, og har du tænkt ondt, da læg Haand paa Mund!
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
Thi den, som trykker Mælk, faar Ost derudaf; og den, som trykker Næsen, faar Blod derudaf; og den, som trykker Vrede, faar Trætte derudaf.
