Приповісті 30
1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
Jakeh capa Agur kah ol he, Ithiel hlang, Ithiel neh Ukal taengah olphong olrhuh la om.
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
Kai he hlang lakah ka kotalh ngawn cakhaw, hlang loh kai taengah yakmingnah khueh pawh.
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
Cueihnah ka cang pawt dae, a cim mingnah te ka ming.
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
Ulae vaan la aka luei tih aka rhum? A kutnarhum dongah khohli aka buem te ulae? Himbai dongah tui aka cun te ulae? Diklai khobawt boeih aka thoh te ulae? A ming ta melae, a capa ming ta balae? na ming atah.
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
Pathen kah olthui boeih tah cilpoe la om. Amah dongah aka ying rhoek ham tah photling la a om pah.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
A ol te thap boeh, namah te n'tluung vetih na laithae phoe ve.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
Namah taeng lamkah te panit ni kam bih. Ka duek hlanah kai taengah hloh boeh.
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
A poeyoek neh laithae ol tah kai taeng lamloh hla saeh. Kai taengah he khodaeng khaw, khuehtawn khaw m'pae boeh. Ka buhvae dongkah buhham mah kai n'cah mai.
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
Ka kum vaengah tah ka basa vetih, “BOEIPA te unim,” vik ka ti tholh ve. Ka khawk vaengah ka huen vetih ka Pathen ming te ka pha tholh ve.
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
A boei taeng, a boei taengah sal te thet pah boeh. Namah te thae m'phoei thil vetih, na boe ve.
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
A napa kah cadilcahma aka tap loh a manu te khaw a uem noek moenih.
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
A khawt te sil pawt dae, amah mikhmuh neh aka cim cadilcahma,
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
A mik neh mat pomsang uh tih, a mikkhu aka huel cadilcahma,
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
A no te cunghang bangla, a pumcu te tumcaca bangla, diklai mangdaeng neh khodaeng hlang aka yoop cadilcahma,
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
Vawt canu rhoi loh, “M'pae, m'pae,” a ti. Pathum khaw cung rhoi pawh. Pali khaw, “Rhoeh coeng,” ti rhoi pawh.
Saelkhui neh caya kah a bung, tui aka hah pawh diklai, rhoeh aka ti tlaih pawh hmai pawn ni. (Sheol h7585)
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
A napa aka tamdaeng tih, a manu kah boengainah dongah aka hnoelrhoeng kah a mik tah, soklong vangak loh a koeih vetih atha ca loh a caak ni.
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
Amih pathum mah kai ham tah khobaerhambae coeng dae, a pili phoeikah amih pali he khaw ka ming thai moenih.
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
Vaan ah atha kah longpuei, lungpang dongah rhul kah longpuei, tuitun tuilung kah sangpho longpuei, hula taengkah tongpa longpuei he ni.
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
Samphaih nu kah a khosing tah, a caak neh a ka a huih tih, “boethae ka saii pawh,” a ti.
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
Diklai aka tlai sak pathum neh diklai loh a phueih thai pawh pali tah,
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
Sal te tloep a manghai vaengah, aka ang te buh a hah vaengah,
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
Rhukom te tloep a hmuhuet vaengah, imom loh a boeinu a pang vaengah,
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
Amih pali he diklai hmankah a yit koek la om dae cueih rhoela cueih uh.
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
Lunghi he a pilnam khaw tlung pawt dae, khohal ah amamih caak te a soepsoei coeng.
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
Saphih khaw a pilnam te pilnu pawt dae, thaelpang khuiah a im a khueh.
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
Kaisih te manghai tal dae a pum la huek khong uh.
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
Imrhai loh kut neh na tuuk mai tih, amah tah manghai kah bawkim ah na om van bal.
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
Khokan aka yanghoep pathum neh a caeh aka thuem pali tah amih ni.
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
Sathueng tah Rhamsa boeih lakah tlung tih, a mikhmuh kah boeih tah mael tak pawh.
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
A cinghen aka caplawh maaetal neh manghai amah taengah aka bop rhoek.
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
Dangrhoek ham vaengah na tahah tih na mangtaeng akhaw na ka te na kut neh buem.
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
Suktui a ken vaengah suknaeng la poeh. Hnarhong a pai vaengah thii long. Thintoek a phul vaengah tuituknah la coeng.
