Приповісті 3
1 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережу́ть твоє серце,
И оғлум, тәлимимни унтума, Дегәнлиримни һемишә көңлүңдә чиң тут.
2 бо примно́жать для тебе вони довготу́ твоїх днів, і років життя та споко́ю!
Чүнки у саңа бәрикәтлик күнләр, узун өмүр вә хатирҗәмлик қошуп бериду.
3 Ми́лість та правда нехай не зали́шать тебе, — прив'яжи́ їх до шиї своєї, напиши їх на табли́ці серця свого, —
Меһриван вә һәқ-сәмимий болуштин ваз кәчмә, Буларни бойнуңға есивал, Қәлбиңгә пүтивал.
4 і зна́йдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й люди́ни!
Шундақ қилғанда Худа вә бәндиләрниң нәзиридә илтипатқа лайиқ болисән, данишмән һесаплинисән.
5 Наді́йся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
Өз әқлиңгә таянмай, Пәрвәрдигарға чин қәлбиң билән таянғин;
6 Пізнавай ти Його на всіх доро́гах своїх, і Він випростує твої стежки.
Қандақла иш қилсаң, Пәрвәрдигарни тонушқа интил; У саңа тоғра йолларни көрситиду.
7 Не будь мудрий у власних оча́х, — бійся Господа та ухиляйся від злого!
Өзүңни әқиллиқ санима; Пәрвәрдигардин әйминип, яманлиқтин жирақ бол.
8 Це буде ліком для тіла твого, напо́єм для ко́стей твоїх.
Шундақ қилғиниңда, бу ишлар дәрдиңгә дәрман, Устиханлириңға илик болиду.
9 Шануй Господа із маєтку свого́, і з початку всіх пло́дів своїх, —
Пәрвәрдигарниң һөрмитини қилип мал-дунияйиңдин һәдийәләрни сунғин, Етизиңдин тунҗа чиққан мәһсулатлириңдин Униңға атиғин;
10 і будуть комори твої перепо́внені си́тістю, а чави́ла твої будуть перелива́тись вином молоди́м!
Шундақ қилғиниңда, амбарлириң ашлиққа толуп ташиду, Шарап көлчәклириңдә йеңи шарап ешип-тешип туриду.
11 Мій сину, кара́ння Господнього не відкидай, і карта́ння Його не вважай тягаре́м, —
И оғлум, Пәрвәрдигарниң тәрбийисигә бепәрвалиқ қилма, Униң тәнбиһидин бәзмә.
12 бо кого́ Господь любить, карта́є того, і кохає, немов батько сина!
Чүнки, ата әзиз көргән оғлиға тәнбиһ-тәрбийә бәргәндәк, Пәрвәрдигар кимни сөйгән болса униңға тәнбиһ-тәрбийә бериду.
13 Блаженна люди́на, що мудрість знайшла, і люди́на, що розум оде́ржала,
Даналиққа муйәссәр болған киши, Йоруқлуққа егә болған киши немидегән бәхитлик-һә!
14 бо ліпше надба́ння її від надба́ння срібла́, і від щирого золота ліпший прибу́ток її,
Чүнки даналиқниң пайдиси күмүчниң пайдисидин көптур, Қиммити сап алтунниңкидинму зиядидур.
15 дорожча за пе́рли вона, і всіляке жада́ння твоє не зрівняється з нею.
У ләәл-яқутлардин қиммәтликтур, Интизар болған һәр қандақ нәрсәңдин һеч бириму униңға тәң кәлмәстур.
16 Довгість днів — у прави́ці її, багатство та слава — в ліви́ці її.
Даналиқниң оң қолида узун өмүр, Сол қолида байлиқ вә шөһрәт бардур.
17 Доро́ги її — то дороги приємности, всі стежки́ її — мир.
Униң йоллири саңа хуш пурақ туюлур, Униң барлиқ тәриқилири сени арам тапқузур.
18 Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто де́ржить її!
У өзини тапқан адәмгә «һаятлиқ дәриғи»дур, Уни чиң тутқан киши немидегән бәхитлик!
19 Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
Пәрвәрдигар даналиқ билән йәр-зиминни бәрпа қилди, Һекмәт билән асманни орнатти.
20 Знання́м Його порозкрива́лись безо́дні, і кроплять росою ті хмари.
Униң билими билән йәрниң чоңқур қатламлири йерилди, Һәмдә булутлардин шәбнәм чүшти.
21 Мій сину, нехай від оче́й твоїх це не відхо́дить, стережи добрий розум і розважність,
И оғлум! [Даналиқ билән билимни] көзүңдин чиқарма, Пишқан һекмәт вә пәм-парасәтни чиң тут.
22 і вони будуть життям для твоєї душі, і прикра́сою шиї твоєї, —
Шуниң билән улар җениңға җан қошиду, Бойнуңға есилған есил марҗандәк саңа гөзәллик қошиду.
23 Тоді пі́деш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикне́ться!
Шу чағда йолуңда аман-есән маңалайсән, Йолда путлашмайсән.
24 Якщо покладе́шся — не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.
Ятқанда һеч немидин қорқмайсән, Йетишиң биләнла татлиқ ухлайсән.
25 Не бу́деш боятися на́глого стра́ху, ні бурі безбожних, як при́йде, —
Бешиңға дәһшәтлик вәһимә чүшкәндә қорқмиғин, Рәзилләрниң вәйранчилиғидин ғәм қилмиғин!
26 бо твоєю надією буде Госпо́дь, і Він пильнуватиме но́гу твою, щоб вона не зловилась у пастку!
Чүнки Пәрвәрдигар сениң таянчиңдур, У путуңни қапқанлардин нери қилиду.
27 Не стримуй добра́ потребу́ючому, коли в силі твоєї руки́ це вчини́ти,
Пәқәт қолуңдин кәлсила, һаҗәтмәнләрдин яхшилиқни айимиғин.
28 не кажи своїм ближнім: „Іди, і зно́ву прийди, а взавтра я дам“, коли маєш з собою.
Қолум-хошнилириң сениңдин өтнә сорап кирсә, «Қайтип кетип, әтә кәлгин, әтә берәй» — демигин.
29 Не вио́рюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
Хошнаңға зиянкәшлик нийитидә болма, Чүнки у саңа ишинип йениңда хатирҗәм яшайду.
30 Не сварися з люди́ною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.
Бириси саңа зиян йәткүзмигән болса, Униң билән сәвәпсиз маҗиралашма.
31 Не за́здри наси́льникові, і ні одніє́ї з доріг його не вибирай,
Зулумхор кишигә һәсәт қилма, Униң йол-тәдбирлиридин һеч немини таллима.
32 бо бри́дить Господь крутія́ми, а з праведними в Нього дружба.
Чүнки қиңғир йолларни маңидиғанлар Пәрвәрдигарниң нәзиридә жиркиничликтур, Лекин Униң сирдаш достлуғи дурус яшаватқан адәмгә тәәллуқтур.
33 Прокля́ття Господнє на домі безбожного, а ме́шкання праведних Він благосло́вить, —
Пәрвәрдигарниң ләнити рәзиллик қилғучиниң өйидидур, Лекин У һәққаний адәмниң өйигә бәхит ата қилур.
34 з насмішників Він насміхається, а покі́рливим милість дає.
Бәрһәқ, мәсқирә қилғучиларни У мәсқирә қилиду, Лекин кичик пеил кишиләргә шәпқәт көрситиду.
35 Мудрі славу вспадко́вують, а нерозумні носи́тимуть со́ром.
Даналар шөһрәткә варислиқ қилиду, Лекин һамақәтләр рәсва қилиниду.
