Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
Tisti, ki je pogosto grajan, otrjuje svoj vrat; nenadoma bo uničen in to brez rešitve.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
Kadar so pravični na oblasti, se ljudstvo veseli, toda kadar zlobni rojevajo pravila, ljudstvo žaluje.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
Kdorkoli ljubi modrost, razveseljuje svojega očeta, toda kdor se zadržuje s pocestnicami, zapravlja svoje imetje.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
Kralj s sodbo vzpostavlja deželo, toda kdor sprejema darila, jo prevrača.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
Človek, ki laska svojemu bližnjemu, razpenja mrežo za njegova stopala.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
V prestopku hudobneža je zanka, toda pravični prepeva in se veseli.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
Pravični preudarja stvar ubogega, toda zlobni se na to ne ozira.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
Posmehljivci mesto privedejo v zanko, toda modri možje odvrnejo bes.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
Če se moder človek prička z nespametnim človekom, bodisi besni ali se smeje, tam ni počitka.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
Krvoločnež sovraži poštenega, toda pravični išče njegovo dušo.
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
Bedak izreka vse svoje mišljenje, toda moder človek ga zadrži za pozneje.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
Če vladar prisluhne lažem, so vsi njegovi služabniki zlobni.
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
Ubog in varljiv človek se skupaj srečata; Gospod razsvetljuje oči obeh.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
Kralju, ki zvesto sodi ubogega, bo njegov prestol utrjen na veke.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
Palica in opomin dajeta modrost, toda otrok, prepuščen samemu sebi, svoji materi prinaša sramoto.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
Kadar so zlobni pomnoženi, narašča prestopek, toda pravični bodo videli njihov padec.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
Grajaj svojega sina in dal ti bo počitek; da, tvoji duši bo dal veselje.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
Kjer ni videnja ljudstvo propada, toda kdor se drži postave, je srečen.
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
Služabnik ne bo grajan z besedami; kajti čeprav razume, ne bo odgovoril.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
Vidiš človeka, ki je nagel v svojih besedah? Več upanja je za bedaka kakor zanj.
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
Kdor svojega služabnika od otroških let prefinjeno vzgaja, mu bo končno postal njegov sin.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
Jezen človek razvnema prepir, besen človek pa je obilen v prestopku.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
Človekov ponos ga bo ponižal, toda spoštovanje bo podpiralo ponižnega v duhu.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
Kdorkoli je družabnik s tatom, sovraži svojo lastno dušo; sliši preklinjanje, pa tega ne razkriva.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
Strah pred človekom prinaša zanko, toda kdorkoli svoje trdno upanje polaga v Gospoda, bo varen.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
Mnogi iščejo vladarjevo naklonjenost, toda sodba vsakega človeka prihaja od Gospoda.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
Nepravičen človek je ogabnost pravičnemu in kdor je na svoji poti pošten, je ogabnost zlobnemu.
