Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
Viro qui corripientem dura cervice contemnit, repentinus ei superveniet interitus, et eum sanitas non sequetur.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
In multiplicatione justorum lætabitur vulgus; cum impii sumpserint principatum, gemet populus.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
Vir qui amat sapientiam lætificat patrem suum; qui autem nutrit scorta perdet substantiam.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
Rex justus erigit terram; vir avarus destruet eam.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
Homo qui blandis fictisque sermonibus loquitur amico suo rete expandit gressibus ejus.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
Peccantem virum iniquum involvet laqueus, et justus laudabit atque gaudebit.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
Novit justus causam pauperum; impius ignorat scientiam.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
Homines pestilentes dissipant civitatem; sapientes vero avertunt furorem.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
Vir sapiens si cum stulto contenderit, sive irascatur, sive rideat, non inveniet requiem.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
Viri sanguinum oderunt simplicem; justi autem quærunt animam ejus.
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
Totum spiritum suum profert stultus; sapiens differt, et reservat in posterum.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
Princeps qui libenter audit verba mendacii, omnes ministros habet impios.
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
Pauper et creditor obviaverunt sibi: utriusque illuminator est Dominus.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
Rex qui judicat in veritate pauperes, thronus ejus in æternum firmabitur.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
Virga atque correptio tribuit sapientiam; puer autem qui dimittitur voluntati suæ confundit matrem suam.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
In multiplicatione impiorum multiplicabuntur scelera, et justi ruinas eorum videbunt.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
Erudi filium tuum, et refrigerabit te, et dabit delicias animæ tuæ.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
Cum prophetia defecerit, dissipabitur populus; qui vero custodit legem beatus est.
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
Servus verbis non potest erudiri, quia quod dicis intelligit, et respondere contemnit.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
Vidisti hominem velocem ad loquendum? stultitia magis speranda est quam illius correptio.
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
Qui delicate a pueritia nutrit servum suum postea sentiet eum contumacem.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
Vir iracundus provocat rixas, et qui ad indignandum facilis est erit ad peccandum proclivior.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
Superbum sequitur humilitas, et humilem spiritu suscipiet gloria.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
Qui cum fure participat odit animam suam; adjurantem audit, et non indicat.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
Qui timet hominem cito corruet; qui sperat in Domino sublevabitur.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
Multi requirunt faciem principis, et judicium a Domino egreditur singulorum.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
Abominantur justi virum impium, et abominantur impii eos qui in recta sunt via. Verbum custodiens filius extra perditionem erit.
