Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
しばしば責られてもなほ強項なる者は救はるることなくして猝然に滅されん
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
義者ませば民よろこび 惡きもの權を掌らば民かなしむ
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
智慧を愛する人はその父を悦ばせ 妓婦に交る者はその財産を費す
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
王は公義をもて國を堅うす されど租税を征取る者はこれを滅す
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
その隣に諮者はかれの脚の前に羅を張
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
惡人の罪の中には罟あり 然ど義者は歓び樂しむ
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
義きものは貧きものの訟をかへりみる 然ど惡人は之を知ることを願はず
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
嘲笑人は城邑を擾し 智慧ある者は怒をしづむ
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
智慧ある人おろかかる人と争へば或は怒り或は笑ひて休むことなし
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
血をながす人は直き人を惡む されど義き者はその生命を救はんことを求む
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
愚なる者はその怒をことごとく露はし 智慧ある者は之を心に蔵む
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
君王もし虚偽の言を聴かばその臣みな惡し
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
貧者と苛酷者と偕に世にをる ヱホバは彼等の目に光をあたへ給ふ
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
眞實をもて弱者を審判する王はその位つねに堅く立つべし
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
鞭と譴責とは智慧をあたふ 任意になしおかれたる子はその母を辱しむ
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
惡きもの多ければ罪も亦おほし 義者は彼等の傾覆をみん
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
なんぢの子を懲せ さらば彼なんぢを安からしめ 又なんぢの心に喜樂を與へん
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
黙示なければ民は放肆にす 律法を守るものは福ひなり
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
僕は言をもて譴むるとも改めず 彼は知れども從はざればなり
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
なんぢ言を謹まざる人を見しや 彼よりは却て愚なる者に望あり
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
僕をその幼なき時より柔かに育てなば終には子の如くならしめん
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
怒る人は争端を起し憤る人は罪おほし
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
人の傲慢はおのれを卑くし 心に謙だる者は榮誉を得
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
盗人に党する者はおのれの霊魂を惡むなり 彼は誓を聴けども説述べず
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
人を畏るれば罟におちいる ヱホバをたのむ者は護られん
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
君の慈悲を求むる者はおほし 然れど人の事を定むるはヱホバによる
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
不義をなす人は義者の惡むところ 義くあゆむ人は惡者の惡むところなり
