Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
L'uomo che, rimproverato, resta di dura cervice sarà spezzato all'improvviso e senza rimedio.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
Quando comandano i giusti, il popolo gioisce, quando governano gli empi, il popolo geme.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
Chi ama la sapienza allieta il padre, ma chi frequenta prostitute dissipa il patrimonio.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
Il re con la giustizia rende prospero il paese, l'uomo che fa esazioni eccessive lo rovina.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
L'uomo che adula il suo prossimo gli tende una rete per i suoi passi.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
Sotto i passi del malvagio c'è un trabocchetto, mentre il giusto corre ed è contento.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
Il giusto si prende a cuore la causa dei miseri, ma l'empio non intende ragione.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
I beffardi mettono sottosopra una città, mentre i saggi placano la collera.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
Se un saggio discute con uno stolto, si agiti o rida, non vi sarà conclusione.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
Gli uomini sanguinari odiano l'onesto, mentre i giusti hanno cura di lui.
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
Lo stolto dà sfogo a tutto il suo malanimo, il saggio alla fine lo sa calmare.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
Se un principe dà ascolto alle menzogne, tutti i suoi ministri sono malvagi.
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
Il povero e l'usuraio si incontrano; è il Signore che illumina gli occhi di tutti e due.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
Un re che giudichi i poveri con equità rende saldo il suo trono per sempre.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
La verga e la correzione danno sapienza, ma il giovane lasciato a se stesso disonora sua madre.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
Quando governano i malvagi, i delitti abbondano, ma i giusti ne vedranno la rovina.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
Correggi il figlio e ti farà contento e ti procurerà consolazioni.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
Senza la rivelazione il popolo diventa sfrenato; beato chi osserva la legge.
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
Lo schiavo non si corregge a parole, comprende, infatti, ma non obbedisce.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
Hai visto un uomo precipitoso nel parlare? C'è più da sperare in uno stolto che in lui.
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
Chi accarezza lo schiavo fin dall'infanzia, alla fine costui diventerà insolente.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
Un uomo collerico suscita litigi e l'iracondo commette molte colpe.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
L'orgoglio dell'uomo ne provoca l'umiliazione, l'umile di cuore ottiene onori.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
Chi è complice del ladro, odia se stesso, egli sente l'imprecazione, ma non denuncia nulla.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
Il temere gli uomini pone in una trappola; ma chi confida nel Signore è al sicuro.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
Molti ricercano il favore del principe, ma è il Signore che giudica ognuno.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
L'iniquo è un abominio per i giusti e gli uomini retti sono in abominio ai malvagi.
