Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
A feddés embere, a ki megkeményíti nyakát, hirtelen fog megtöretni és nincs gyógyulás.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
Midőn sokasodnak az igazak, örül a nép; de midőn uralkodik a gonosz, nyög a nép.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
Ember, ki bölcsességet szeret, megörvendezteti atyját, de a ki parázna nőkkel társul, elveszíti a vagyont.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
A király jog által fennállást ad az országnak, de az adók embere lerombolja.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
Férfi, ki hízeleg felebarátjának, hálót terít ki lábainak.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
Rossz ember büntettében tőr van, de az igaz ujjong és örül.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
Ismeri az igaz a szegények jogát, a gonosz nem érti meg a tudást.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
A csúfolás emberei fölszítják a várost, de a bölcsek lecsillapítják a haragot.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
Bölcs ember, ki pörösködik oktalan emberrel, akár háborog, akár mosolyog, nincs nyugta.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
A vérontás emberei gyűlölik a gáncstalant, és az egyenesek gondoskodnak lelkükről.
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
Egész indulatát szabadon engedi a balga, de a bölcs utoljára lecsendesíti.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
Uralkodó, ki hazug szóra figyel, annak szolgái mind gonoszok.
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
Szegény és elnyomás embere találkoztak, mindkettejük szemeinek megvilágosítója az Örökkévaló.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
Király, ki igazsággal ítéli a szegényeket, annak trónja mindenkorra megszilárdul.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
Vessző és intés bölcsességet ad, de a szabadjára eresztett fiú szégyent hoz anyjára.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
Midőn megsokasodnak a gonoszok, sokasodik a bűn, de az igazak meglátják elestüket.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
Fenyítsd fiadat és nyugalmat ad neked, és gyönyöröket szerez lelkednek.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
Látomás nélkül elvadul a nép, de a ki megőrzi a tant, boldog az!
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
Szavak által nem okul a szolga, mert érti ugyan, de nincs felelet.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
Láttál embert, ki hirtelenkedik beszédében; inkább van a balgának reménye, mint neki.
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
Ki elkényezteti ifjúkortól fogva szolgáját, a végén az úrfivá lesz.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
Haragos ember viszályt gerjeszt, és indulatos embernél sok a bűntett.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
Az ember büszkesége megalázza őt, de az alázatos lelkű szert tesz tiszteletre.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
Ki tolvajjal osztozkodik, gyűlöli a lelkét; esküt hall, de nem vallhat.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
Az ember rettegése tőrt szerez, de ki az Örökkévalóban bízik, megótalmaztatik.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
Sokan keresik fel az uralkodó színét, de az Örökkévalótól van az ember igaza.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
Az igazak utálata a jogtalanság embere és a gonosznak utálata az egyenes útu.
