Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
L’homme qui, étant souvent repris, roidit son cou, sera brisé subitement, et il n’y a pas de remède.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
Quand les justes se multiplient, le peuple se réjouit; mais quand le méchant gouverne, le peuple gémit.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
L’homme qui aime la sagesse est la joie de son père, mais le compagnon des prostituées dissipera son bien.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
Un roi, par le juste jugement, affermit le pays, mais l’homme qui accepte des présents le ruine.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
L’homme qui flatte son prochain étend un filet devant ses pas.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
Dans la transgression de l’homme mauvais, il y a un piège; mais le juste chantera et se réjouira.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
Le juste prend connaissance de la cause des pauvres; le méchant ne comprend aucune connaissance.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
Les hommes moqueurs mettent en feu une ville, mais les sages détournent la colère.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
Un homme sage qui plaide avec un homme insensé, qu’il s’irrite ou qu’il rie, n’a point de repos.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
Les hommes de sang haïssent l’homme intègre, mais les hommes droits tiennent à sa vie.
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
Le sot met dehors tout son esprit, mais le sage le calme et le retient.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
Qu’un gouverneur prête attention à la parole de mensonge, tous ses serviteurs seront méchants.
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
Le pauvre et l’oppresseur se rencontrent, l’Éternel éclaire les yeux de tous deux.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
Le roi qui juge les pauvres selon la vérité, … son trône sera affermi pour toujours.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
La verge et la répréhension donnent la sagesse, mais le jeune garçon abandonné à lui-même fait honte à sa mère.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
Quand les méchants se multiplient, la transgression se multiplie; mais les justes verront leur chute.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
Corrige ton fils, et il te donnera du repos et procurera des délices à ton âme.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
Quand il n’y a point de vision, le peuple est sans frein; mais bienheureux celui qui garde la loi!
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
Un serviteur n’est pas corrigé par des paroles; car il comprend, mais il ne répond pas.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
As-tu vu un homme précipité dans ses paroles? Il y a plus d’espoir pour un sot que pour lui.
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
Celui qui gâte son serviteur dès sa jeunesse, le verra fils à la fin.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
L’homme colère excite les querelles, et l’homme qui se met en fureur abonde en transgressions.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
L’orgueil d’un homme l’abaisse, mais celui qui est humble d’esprit acquiert la gloire.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
Qui partage avec un voleur hait son âme; il entend l’adjuration, et ne déclare pas [la chose].
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
La crainte des hommes tend un piège, mais qui se confie en l’Éternel est élevé dans une haute retraite.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
Plusieurs cherchent la face du gouverneur, mais le juste jugement d’un homme vient de l’Éternel.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
L’homme inique est l’abomination des justes, et celui qui est droit dans sa voie, l’abomination du méchant.
