Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
Kuritusta saanut mies, joka niskurina pysyy, rusennetaan äkisti, eikä apua ole.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
Hurskaitten enentyessä kansa iloitsee, mutta jumalattoman hallitessa kansa huokaa.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
Viisautta rakastavainen on isällensä iloksi, mutta porttojen seuratoveri hävittää varansa.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
Oikeudella kuningas pitää maan pystyssä, mutta verojen kiskoja sen hävittää.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
Mies, joka lähimmäistään liehakoitsee, virittää verkon hänen askeleilleen.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
Pahalle miehelle on oma rikos paulaksi, mutta vanhurskas saa riemuita ja iloita.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
Vanhurskas tuntee vaivaisten asian, mutta jumalaton ei siitä mitään ymmärrä.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
Pilkkaajat kaupungin villitsevät, mutta viisaat hillitsevät vihan.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
Viisas mies kun käräjöi hullun miehen kanssa, niin tämä reutoo ja nauraa eikä asetu.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
Murhamiehet vihaavat nuhteetonta, oikeamielisten henkeä he väijyvät.
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
Tyhmä purkaa kaiken sisunsa, mutta viisas sen viimein tyynnyttää.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
Hallitsija, joka kuuntelee valhepuheita, saa palvelijoikseen pelkkiä jumalattomia.
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
Köyhä ja sortaja kohtaavat toisensa; kumpaisenkin silmille Herra antaa valon.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
Kuninkaalla, joka tuomitsee vaivaisia oikein, on valtaistuin iäti vahva.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
Vitsa ja nuhde antavat viisautta, mutta kuriton poika on äitinsä häpeä.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
Kun jumalattomat lisääntyvät, lisääntyy rikos, mutta vanhurskaat saavat nähdä, kuinka he kukistuvat.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
Kurita poikaasi, niin hän sinua virvoittaa ja sielullesi herkkuja tarjoaa.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
Missä ilmoitus puuttuu, siinä kansa käy kurittomaksi; autuas se, joka noudattaa lakia.
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
Ei ota palvelija sanoista ojentuakseen: hän kyllä ymmärtää, mutta ei tottele.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
Näet miehen, kärkkään puhumaan-enemmän on toivoa tyhmästä kuin hänestä.
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
Jos palvelijaansa nuoresta pitäen hemmottelee, tulee hänestä lopulta kiittämätön.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
Pikavihainen mies nostaa riidan, ja kiukkuinen tulee rikkoneeksi paljon.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
Ihmisen alentaa hänen oma ylpeytensä, mutta alavamielinen saa kunnian.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
Joka käy osille varkaan kanssa, se sieluansa vihaa; hän kuulee vannotuksen, mutta ei ilmaise mitään.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
Ihmispelko panee paulan, mutta Herraan luottavainen on turvattu.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
Hallitsijan suosiota etsivät monet, mutta Herralta tulee miehelle oikeus.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
Vääryyden mies on vanhurskaille kauhistus, ja oikean tien kulkija on kauhistus jumalattomalle.
