Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
人若屢受譴責，仍然頑固，他必突然喪亡，無法挽救。
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
義人執政，人民喜慶；惡人專權，人民嘆息。
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
喜愛智慧的，使父親喜悅；尋花問柳的，必傾家蕩產。
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
君王秉公行義，必將興邦；但若暴斂橫徵，必將喪邦。
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
對自己的友伴阿諛的人，是在他腳下張設羅網。
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
作惡的人，滿路絆索；正義的人，載欣載奔。
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
義人關注窮人的案情，但是惡人卻毫不知情。
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
輕狂的人，煽動城市作亂；明智的人，設法挽回狂瀾。
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
智愚爭辯，或怒或笑，終無結果。
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
嗜殺的人，常憎恨正人君子；正直的人，卻關懷他的性命。
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
愚人忿怒，必盡情發洩；明智的人，必自知抑制。
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
作首長的，如聽信讒言，他的臣僕，必盡屬小人。
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
窮人與壓迫者彼此相遇，二者皆由主獲得光明。
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
君王如秉公審判窮人，他的寶座必永久穩立。
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
杖責與懲戒，賜予人智慧；嬌縱的孩子，使母親受辱。
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
惡人掌權，罪惡隨之增多；正義的人，必親見其崩潰。
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
懲戒你的兒子，他必使你安心，令你心曠神怡。
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
神視缺乏時，人民必放縱；遵守法律的，纔蒙受祝福。
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
要糾正奴才，不宜用言語；即使他明白，他仍不服從。
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
你是否見過信口開河的人﹖寄望於愚人勝於寄望於他。
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
對奴才自幼加以嬌養，他日後終必反僕為主。
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
易怒的人，極易引起紛爭；性急的人，必犯很多過錯。
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
驕傲自大，使人屈辱；虛心謙下，使人受榮。
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
誰與盜賊合夥，實是痛恨自己；他雖聽見咀咒，卻不敢發一言。
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
對人畏懼，必陷入羈絆；信賴上主，必獲得安全。
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
許多人尋求王侯的慈惠，但每人的判決出自上主。
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
為非作歹的人，為義人所憎惡；行為正直的人，為惡人所憎惡。
