Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
Məzəmmətlərə baxmayıb dikbaşlıq edən Birdən yıxılıb çarəsiz qalar.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
Salehlər artanda xalq sevinər, Pis hökmdar olanda xalq nalə çəkər.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
Hikmət sevən atasını sevindirər, Fahişələrə aşna olanın əlindən var-yoxu gedər.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
Padşah ölkəni ədalətlə möhkəmləndirər, Ağır vergilər qoyansa ölkəni süqut etdirər.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
Bir kişi ki qonşusunu yağlı dilə tutur, Onun addımları üçün tor qurur.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
Pisin günahı özünə tələdir, Saleh sevincindən haray çəkir.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
Saleh kasıbların haqqını görür, Pis adam bunu dərk etmir.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
Rişxəndçilər şəhəri çaxnaşdırar, Hikmətlilər isə qəzəbi yatırar.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
Hikmətli səfehi məhkəməyə versə, Səfeh coşub lağ edər, dinclik gedər.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
Qana susayanlar kamil insana nifrət edər, Əməlisalehlər can qurtarar.
11 Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
Axmaq həddini aşıb özündən çıxar, Hikmətli səbirli dayanar.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
Hökmdar yalan sözə qulaq asarsa, Bütün xidmətçiləri şər insana çevrilər.
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
Yoxsul insan və zalım bir-birinə bir şeydə bənzəyir: Hər ikisinin gözlərini işıqlandıran Rəbdir.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
Padşah kasıblara həqiqətlə hökm versə, Taxtı əbədi möhkəmlənər.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
Kötək və məzəmmət hikmət gətirər, Özbaşına qalan uşaq anasını rüsvay edər.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
Pislər çoxalanda cinayət artar, Salehlər görəcək ki, onlar necə yıxılacaqlar.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
Oğluna tərbiyə ver ki, canın dinc olsun, Könlün bundan ləzzət alsın.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
İlahi söz nazil olmayanda xalqda hərc-mərclik olar. Qanuna əməl edən nə bəxtiyardır!
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
Qula sözlə tərbiyə vermək olmaz, Çünki başa düşsə belə, qulaq asmaz.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
Düşünmədən danışana baxmısanmı? Axmağa ondan artıq ümid var.
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
Kim ərköyün qul böyütsə, Axırda bu ona dərd verər.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
Qəzəbli insan dava yaradar, Kəmhövsələ günahı artırar.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
İnsanı təkəbbürü alçaldar, İtaətkar şərəfə çatar.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
Oğruya qoşulan öz-özünə düşməndir, And içsə də, məhkəmədə həqiqəti söyləməz.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
İnsandan qorxan özünü tələyə salar, Amma Rəbbə güvənən arxayın yaşar.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
Çoxu hökmdarın hüzurunu arzular, Amma insan ədaləti Rəbdə tapar.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
Salehlər haqsızlardan, Pis insanlarsa əməlisalehlərdən ikrah edər.
