Приповісті 28
1 Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.
Fugit impius, nemine persequente: iustus autem quasi leo confidens, absque terrore erit.
2 Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.
Propter peccata terræ multi principes eius: et propter hominis sapientiam, et horum scientiam quæ dicuntur, vita ducis longior erit.
3 Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.
Vir pauper calumnians pauperes, similis est imbri vehementi, in quo paratur fames.
4 Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.
Qui derelinquunt legem, laudant impium: qui custodiunt, succenduntur contra eum.
5 Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
Viri mali non cogitant iudicium: qui autem inquirunt Dominum, animadvertunt omnia.
6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.
Melior est pauper ambulans in simplicitate sua, quam dives in pravis itineribus.
7 Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.
Qui custodit legem, filius sapiens est: qui autem comessatores pascit, confundit patrem suum.
8 Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.
Qui coacervat divitias usuris et fœnore, liberali in pauperes congregat eas.
9 Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.
Qui declinat aures suas ne audiat legem, oratio eius erit execrabilis.
10 Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.
Qui decipit iustos in via mala, in interitu suo corruet: et simplices possidebunt bona eius.
11 Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.
Sapiens sibi videtur vir dives: pauper autem prudens scrutabitur eum.
12 Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.
In exultatione iustorum multa gloria est: regnantibus impiis ruinæ hominum.
13 Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.
Qui abscondit scelera sua, non dirigetur: qui autem confessus fuerit, et reliquerit ea, misericordiam consequetur.
14 Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.
Beatus homo, qui semper est pavidus: qui vero mentis est duræ, corruet in malum.
15 Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.
Leo rugiens, et ursus esuriens, princeps impius super populum pauperem.
16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.
Dux indigens prudentia, multos opprimet per calumniam: qui autem odit avaritiam, longi fient dies eius.
17 Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!
Hominem, qui calumniatur animæ sanguinem, si usque ad lacum fugerit, nemo sustinet.
18 Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.
Qui ambulat simpliciter, salvus erit: qui perversis graditur viis, concidet semel.
19 Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.
Qui operatur terram suam, satiabitur panibus: qui autem sectatur otium, replebitur egestate.
20 Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.
Vir fidelis multum laudabitur: qui autem festinat ditari, non erit innocens.
21 Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.
Qui cognoscit in iudicio faciem, non benefacit: iste et pro buccella panis deserit veritatem.
22 Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.
Vir, qui festinat ditari, et aliis invidet, ignorat quod egestas superveniet ei.
23 Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.
Qui corripit hominem, gratiam postea inveniet apud eum magis quam ille, qui per linguæ blandimenta decipit.
24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.
Qui subtrahit aliquid a patre suo, et a matre: et dicit hoc non esse peccatum, particeps homicidæ est.
25 Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.
Qui se iactat, et dilatat, iurgia concitat: qui vero sperat in Domino, sanabitur.
26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.
Qui confidit in corde suo, stultus est: qui autem graditur sapienter, ipse salvabitur.
27 Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.
Qui dat pauperi, non indigebit: qui despicit deprecantem, sustinebit penuriam.
28 Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.
Cum surrexerint impii, abscondentur homines: cum illi perierint, multiplicabuntur iusti.
