< Приповісті 28 >

1 Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.
Opaki bježe i kad ih nitko ne progoni, a pravednici su neustrašivi kao mladi lav.
2 Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.
Kad se u zemlji griješi, mnogi su joj knezovi, a s čovjekom razumnim i umnim uprava je postojana.
3 Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.
Čovjek opak koji tlači ubogoga - kiša je razorna poslije koje kruha nema.
4 Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.
Koji zapuštaju Zakon, veličaju opake, a koji se drže Zakona, protive im se.
5 Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
Zli ljudi ne razumiju pravice, a koji traže Jahvu, razumiju sve.
6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.
Bolji je siromah koji živi bezazleno nego bogataš koji kroči krivim putem.
7 Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.
Tko se drži Zakona, razuman je sin, a tko se druži s izbjeglicama, sramoti oca svoga.
8 Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.
Tko umnožava bogatstvo svoje lihvom i pridom, skuplja ga onomu tko je milostiv ubogima.
9 Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.
Tko uklanja uho svoje da ne sluša Zakona, i molitva je njegova mrska.
10 Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.
Tko zavodi poštene na put zao, past će u jamu svoju, a pošteni će baštiniti sreću.
11 Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.
Bogat se čovjek čini sebi mudrim, ali će ga razuman siromah raskrinkati.
12 Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.
Velika je slava kad se raduju pravednici, a kad se dižu opaki, ljudi se kriju.
13 Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.
Tko skriva svoje grijehe, nema sreće, a tko ih ispovijeda i odriče ih se, milost nalazi.
14 Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.
Blago čovjeku uvijek bojaznu, jer čovjek okorjela srca zapada u nesreću.
15 Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.
Lav koji riče i gladan medvjed: takav je opak vladalac siromašnu narodu.
16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.
Nerazuman knez čini mnoga nasilja, a koji mrzi lakomost, dugo živi.
17 Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!
Onaj koga tišti krvna krivica, do groba bježi: ne zaustavljajte ga.
18 Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.
Spasava se tko živi pravedno, tko se koleba između dva puta, propada na jednom od njih.
19 Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.
Tko obrađuje svoju zemlju, nasitit će se kruha, a tko trči za tlapnjama, nasitit će se siromaštva.
20 Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.
Čestit čovjek stječe blagoslov, a tko hrli za bogatstvom, ne ostaje bez kazne.
21 Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.
Ne valja biti pristran na sudu, jer i za zalogaj kruha čovjek čini zlo.
22 Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.
Pohlepnik hrli za bogatstvom, a ne zna da će ga stići oskudica.
23 Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.
Tko kori čovjeka, nalazi poslije veću milost nego onaj koji laska jezikom.
24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.
Tko pljačka oca svoga i majku svoju i veli: “Nije grijeh”, drug je razbojniku.
25 Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.
Lakomac zameće svađu, a tko se uzda u Jahvu, uspjet će.
26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.
Bezuman je tko se uzda u svoje srce, a spasava se tko živi mudro.
27 Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.
Tko daje siromahu, ne trpi oskudicu; a tko odvraća oči svoje, bit će proklet.
28 Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.
Kad se dižu opaki, ljudi se kriju, a kad propadaju, tad se množe pravednici.

< Приповісті 28 >