Приповісті 27
1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
ne glorieris in crastinum ignorans quid superventura pariat dies
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
laudet te alienus et non os tuum extraneus et non labia tua
3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
grave est saxum et onerosa harena sed ira stulti utroque gravior
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
ira non habet misericordiam nec erumpens furor et impetum concitati ferre quis poterit
5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
melior est manifesta correptio quam amor absconditus
6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
meliora sunt vulnera diligentis quam fraudulenta odientis oscula
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
anima saturata calcabit favum anima esuriens et amarum pro dulce sumet
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
sicut avis transmigrans de nido suo sic vir qui relinquit locum suum
9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
unguento et variis odoribus delectatur cor et bonis amici consiliis anima dulcoratur
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
amicum tuum et amicum patris tui ne dimiseris et domum fratris tui ne ingrediaris in die adflictionis tuae melior est vicinus iuxta quam frater procul
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
stude sapientiae fili mi et laetifica cor meum ut possim exprobranti respondere sermonem
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
astutus videns malum absconditus est parvuli transeuntes sustinuere dispendia
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
tolle vestimentum eius qui spopondit pro extraneo et pro alienis auferto pignus
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
qui benedicit proximo suo voce grandi de nocte consurgens maledicenti similis erit
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
tecta perstillantia in die frigoris et litigiosa mulier conparantur
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
qui retinet eam quasi qui ventum teneat et oleum dexterae suae vocabit
17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
ferrum ferro acuitur et homo exacuit faciem amici sui
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
qui servat ficum comedet fructus eius et qui custos est domini sui glorificabitur
19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
quomodo in aquis resplendent vultus prospicientium sic corda hominum manifesta sunt prudentibus
infernus et perditio non replentur similiter et oculi hominum insatiabiles (Sheol h7585)
21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
quomodo probatur in conflatorio argentum et in fornace aurum sic probatur homo ore laudantis
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
si contuderis stultum in pila quasi tisanas feriente desuper pilo non auferetur ab eo stultitia eius
23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
diligenter agnosce vultum pecoris tui tuosque greges considera
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
non enim habebis iugiter potestatem sed corona tribuetur in generatione generationum
25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
aperta sunt prata et apparuerunt herbae virentes et collecta sunt faena de montibus
26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
agni ad vestimentum tuum et hedi agri pretium
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
sufficiat tibi lac caprarum in cibos tuos in necessaria domus tuae et ad victum ancillis tuis
