Приповісті 27
1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
Non gloriarti del giorno di domani; Perciocchè tu non sai ciò che il giorno partorirà.
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
Loditi lo strano, e non la tua propria bocca; Lo straniero, e non le tue proprie labbra.
3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
Le pietre [son] pesanti, e la rena [è] grave; Ma l'ira dello stolto [è] più pesante che amendue quelle cose.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
La collera [è] una cosa crudele, e l'ira una cosa strabocchevole; E chi potrà durar davanti alla gelosia?
5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
Meglio vale riprensione palese, Che amore occulto.
6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
Le ferite di chi ama [son] leali; Ma i baci di chi odia [sono] simulati.
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
La persona satolla calca il favo [del miele]; Ma alla persona affamata ogni cosa amara [è] dolce.
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
Quale [è] l'uccelletto, che va ramingo fuor del suo nido, Tale [è] l'uomo che va vagando fuor del suo luogo.
9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
L'olio odorifero [e] il profumo rallegrano il cuore; Così [fa] la dolcezza dell'amico dell'uomo per consiglio cordiale.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
Non lasciare il tuo amico, nè l'amico di tuo padre; E non entrare in casa del tuo fratello nel giorno della tua calamità; Meglio [vale] un vicino presso, che un fratello lontano.
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
Figliuol mio, sii savio, e rallegra il mio cuore; Ed io avrò che rispondere a colui che mi farà vituperio.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
L' [uomo] avveduto, veggendo il male, si nasconde; [Ma] gli scempi passano oltre, e ne portano la pena.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
Prendi pure il vestimento di chi ha fatta sicurtà per lo strano; E prendi pegno da lui per la straniera.
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
Chi benedice il suo prossimo ad alta voce, Levandosi la mattina a buon'ora, [Ciò] gli sarà reputato in maledizione.
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
Un gocciolar continuo in giorno di gran pioggia, E una donna rissosa, è tutt'uno.
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
Chi vuol tenerla serrata, pubblica di [voler] serrar del vento, E dell'olio nella sua man destra.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
Il ferro si pulisce col ferro; Così l'uomo pulisce la faccia del suo prossimo.
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
Chi guarda il fico ne mangia il frutto; Così chi guarda il suo signore sarà onorato.
19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Come l'acqua [rappresenta] la faccia alla faccia; Così il cuor dell'uomo [rappresenta l'uomo] all'uomo.
Il sepolcro, e il luogo della perdizione, non son giammai satolli; Così anche giammai non si saziano gli occhi dell'uomo. (Sheol h7585)
21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
La coppella [è] per l'argento, e il fornello per l'oro; Ma l'uomo [è provato] per la bocca che lo loda.
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
Avvegnachè tu pestassi lo stolto in un mortaio, Col pestello, per mezzo del grano infranto, La sua follia non si dipartirebbe però da lui.
23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
Abbi diligentemente cura delle tue pecore, Metti il cuor tuo alle mandre.
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
Perciocchè i tesori non [durano] in perpetuo; E la corona [è ella] per ogni età?
25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
Il fieno nasce, e l'erbaggio spunta, E le erbe de' monti son raccolte.
26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
Gli agnelli [son] per lo tuo vestire, E i becchi [sono] il prezzo di un campo.
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
E l'abbondanza del latte delle capre è per tuo cibo, [E] per cibo di casa tua, E per lo vitto delle tue serventi.
