Приповісті 27
1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
Ros dig ikke af den Dag i Morgen; thi du ved ikke, hvad Dagen vil føde.
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
Lad en fremmed rose dig og ikke din egen Mund; en anden og ikke dine egne Læber!
3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
Stenen er svar, og Sandet er tungt; men Daarens Fortørnelse er svarere end begge.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
Hidsighed er grum, og Vrede strømmer over; men hvo kan staa for Skinsyge?
5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
Aabenbar Irettesættelse er bedre end skjult Kærlighed.
6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
Saar af en Elsker ere vel mente, men den hadefuldes Kys ere rigelige.
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
En mæt Sjæl vrager Honningkage; men alt besk er sødt for en hungrig Sjæl.
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
Ligesom en Spurv, der flagrer om borte fra sin Rede, saa er en Mand, der vanker omkring borte fra sit Sted.
9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
Olie og Røgelse glæde Hjertet, og en Vens Sødhed glæder, naar den kommer fra hans Sjæls Raad.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
Forlad ikke din Ven og din Faders Ven, og gak ikke i din Broders Hus paa din Nøds Dag; bedre er en Nabo nær hos end en Broder langt borte.
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
Vær viis, min Søn! og glæd mit Hjerte, paa det jeg kan svare den, som forhaaner mig.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
Den kloge saa Ulykken og skjulte sig; men de uerfarne gik frem og maatte bøde.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
Naar en gaar i Borgen for en fremmed, tag saa hans Klæder, og tag Pant af ham for den fremmede Kvindes Skyld.
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
Hvo som velsigner sin Næste med høj Røst aarle om Morgenen, ham skal det regnes for en Forbandelse.
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
Et vedholdende Tagdryp paa en Regndag og en trættekær Kvinde ligne hinanden.
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
Hver som søger at skjule hende, skjuler Vind, og hans højre Haand griber i Olie.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
Jern skærpes ved Jern, og en Mand skærpes over for hans Næstes Ansigt.
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
Hvo, som bevarer et Figentræ, skal æde Frugt deraf, og hvo der tager Vare paa sin Herre, skal æres.
19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Ligesom i Vandet Ansigt er imod Ansigt, saa er et Menneskes Hjerte imod et Menneske.
Dødsriget og Afgrunden kunne ikke mættes, saa kunne og Menneskens Øjne ikke mættes. (Sheol h7585)
21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
Diglen er til Sølvet og Ovnen til Guldet, og en Mand prøves efter, hvad han roser.
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
Dersom du vilde støde en Daare i Morteren med Støderen midt iblandt Gryn, skal hans Daarskab dog ikke vige fra ham.
23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
Du skal grant kende dine Faars Udseende; sæt din Hu til Hjordene!
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
Thi Gods er ikke evindelig, og mon en Krone varer. Ira Slægt til Slægt?
25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
Naar Høet er bortført, saa lader Græsset sig se igen, og Urterne paa Bjergene sankes.
26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
Lammene ere til dine Klæder, og Bukke ere en Ager værd.
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
Og du har Gedemælk nok til Føde for dig, til Føde for dit Hus, og Livs Ophold til dine Piger.
