Приповісті 27
1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
Nechlub se dnem zítřejším, nebo nevíš, coť ten den přinese.
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
Nechať tě chválí jiní, a ne ústa tvá, cizí, a ne rtové tvoji.
3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
Tíž má kamen, a váhu písek, ale hněv blázna těžší jest nad to obé.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
Ukrutnátě věc hněv a prudká prchlivost, ale kdo ostojí před závistí?
5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
Lepší jest domlouvání zjevné, než milování tajné.
6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
Bezpečnější rány od přítele, než lahodná líbání nenávidícího.
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
Duše sytá pohrdá i medem, ale duši lačné každá hořkost sladká.
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
Jako pták zaletuje od hnízda svého, tak muž odchází od místa svého.
9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
Mast a kadění obveseluje srdce; tak sladkost přítele víc než rada vlastní.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
Přítele svého a přítele otce svého neopouštěj, a do domu bratra svého nechoď v čas bídy své; lepšíť jest soused blízký, než bratr daleký.
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
Buď moudrý, synu můj, a obvesel srdce mé, ať mám co odpovědíti tomu, kdož mi utrhá.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
Opatrný vida zlé, vyhne se, ale hloupí předce jdouce, těžkosti docházejí.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
Vezmi roucho toho, kterýž slíbil za cizího, a od toho, kdo za cizozemku slíbil, základ jeho.
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
Tomu, kdož dobrořečí příteli svému hlasem velikým, ráno vstávaje, za zlořečení počteno bude.
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
Kapání ustavičné v čas přívalu, a žena svárlivá rovní jsou sobě;
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
Kdož ji schovává, schovává vítr, a jako mast v pravici voněti bude.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
Železo železem se ostří; tak muž zostřuje tvář přítele svého.
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
Kdo ostříhá fíku, jídá ovoce jeho; tak kdo ostříhá pána svého, poctěn bude.
19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Jakož u vodě tvář proti tváři se ukazuje, tak srdce člověka člověku.
Propast a zahynutí nebývají nasyceni, tak oči člověka nasytiti se nemohou. (Sheol h7585)
21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
Teglík stříbra a pec zlata zkušuje, tak člověka pověst chvály jeho.
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
Bys blázna i v stupě mezi krupami píchem zopíchal, neodejde od něho bláznovství jeho.
23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
Pilně přihlídej k dobytku svému, pečuj o stáda svá.
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
Nebo ne na věky trvá bohatství, ani koruna do pronárodu.
25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
Když zroste tráva, a ukazuje se bylina, tehdáž ať se shromažďuje seno s hor.
26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
Beránkové budou k oděvu tvému, a záplata pole kozelci.
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
Nadto dostatek mléka kozího ku pokrmu tvému, ku pokrmu domu tvého, a živnosti děvek tvých.
