Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
Lika som snö om sommaren, och regn i andene, så höfves icke enom dåra ära.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Lika som en fogel bortfar, och en svala flyger, alltså biter intet en oförtjent banna.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
Hästenom en gissel, och åsnanom ett betsel, och dåranom ett ris på ryggen.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Svara icke dåranom efter hans dårskap, att du honom icke lik varder.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Men svara dåranom efter hans dårskap, att han icke skall låta sig tycka, att han är vis.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
Den ena sak genom ett galet bådskap beställer, han är såsom en halter på fötterna, och tager skada.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Såsom enom krympling står att dansa, alltså står enom dåra tala om vishet.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Den enom dåra äro tillägger, det är lika som man kastade en ädla sten uppå en stenrösjo.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Ett ordspråk uti ens dåras mun är såsom en törneqvist, den uti ens druckens mans hand stinger.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
En god mästare gör ett ting rätt; men den som en klåpare lejer, honom varder det förderfvadt.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Såsom en hund uppäter sina spyor igen, alltså är en dåre som sin galenskap på nytt bedrifver.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
När du en ser, som sig tycker vis vara, det är mera hopp uppå en dåra, än på honom.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Den late säger: Det är ett ungt lejon på vägenom, och ett lejon på gatone.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
En later vänder sig i sängene, lika som en dörr på dörrajernen.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Den late gömmer sina hand i barmen, och det varder honom tungt, att han skall bära henne åt munnen.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
En later tycker sig visare vara än sju, som seder lära.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
Den som framgår, och blandar sig uti annars kif, han är lika som en, den der drager en hund med öronen.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Lika som en hemliga med skott och pilar skjuter, och dräper;
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
Alltså gör en falsk menniska med sin nästa, och säger sedan: Det var mitt skämt.
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Då intet mer ved är, slocknar elden; och när klaffaren är borta, vänder trätan åter.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Såsom kolen glöd, och veden eld, alltså kommer en trätosam man kif åstad.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Klaffarens ord äro såsom hugg, och de gå igenom hjertat.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
En förgiftig mun, och ondt hjerta, är såsom en lerpotta med silfslagg öfverdragen.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
Fienden varder känd vid sitt tal, och när han nalkas, far han med falskhet.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Då han smeker med sitt mjuka tal, tro honom intet; ty sju styggelser äro uti hans hjerta.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Den som hat hemliga håller, till att göra skada, hans ondska skall den meniga man uppenbar varda.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Den ena grop gör, han skall falla deruti; och den en sten välter, uppå honom skall han komma.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
En falsk tunga hatar den henne straffar, och en smeken mun kommer förderf åstad.
