Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
Como la nieve en el verano, y la lluvia en la siega, así conviene al loco la honra.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Como el gorrión en su vagar, y como la golondrina en su vuelo, así la maldición sin causa nunca vendrá.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
El látigo para el caballo, y el cabestro para el asno, y la vara para el cuerpo del loco.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Nunca respondas al loco en conformidad a su locura, para que no seas tú también como él.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Responde al loco mostrándole su locura, para que no se estime sabio en su opinión.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
El que da un cargo al que no tiene facultad para ejercitarlo, es el que envía algo por mano del loco; y beberá el daño.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Así como camina el cojo; es el proverbio en la boca del loco.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Como quien liga la piedra en la honda, así es el que da honra al loco.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Espinas hincadas en mano del embriagado, tal es el proverbio en la boca de los locos.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
El gran Dios cría todas las cosas; y al loco da la paga, y a los transgresores da el salario.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Como perro que vuelve a su vómito, así el loco que repite su locura.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
¿Has visto hombre sabio en su propia opinión? Más esperanza hay del loco que de él.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Dice el perezoso: El león está en el camino; el león está en las calles.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
Las puertas se revuelven en sus quicios; así el perezoso en su cama.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Esconde el perezoso su mano en el seno; se cansa de volverla a su boca.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Más sabio es el perezoso en su propia opinión que siete que le den consejo.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
El que pasando se deja llevar de la ira en pleito ajeno, es como el que toma al perro por las orejas.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Como el que enloquece, y echa llamas, y saetas, y muerte,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
tal es el hombre que daña a su amigo, y dice: Ciertamente lo hice por broma.
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Sin leña se apaga el fuego; y donde no hay chismoso, cesa la contienda.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
El carbón para brasas, y la leña para el fuego; y el hombre rencilloso para encender contienda.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Las palabras del chismoso parecen blandas; mas ellas entran hasta lo secreto del vientre.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Como escoria de plata echada sobre el tiesto, son los labios enardecidos y el corazón malo.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
El que odia disimula con sus labios; mas en su interior maquina engaño.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Cuando hablare amigablemente, no le creas; porque siete abominaciones hay en su corazón.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Aunque su odio se encubre en el desierto; su malicia será descubierta en la congregación.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
El que cavare sima, caerá en ella; y el que revuelva la piedra, a él volverá.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
La falsa lengua aborrece al que atormenta; y la boca lisonjera hace resbaladero.
