Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
COMO la nieve en el verano, y la lluvia en la siega, así conviene al necio la honra.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Como el gorrión en su vagar, y como la golondrina en su vuelo, así la maldición sin causa nunca vendrá.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
El látigo para el caballo, y el cabestro para el asno, y la vara para la espalda del necio.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Nunca respondas al necio en conformidad á su necedad, para que no seas tú también como él.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Responde al necio según su necedad, porque no se estime sabio en su opinión.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
Como el que se corta los pies y bebe su daño, así es el que envía algo por mano de un necio.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Alzar las piernas del cojo, así es el proverbio en la boca del necio.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Como quien liga la piedra en la honda, así [hace] el que al necio da honra.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Espinas hincadas en mano del embriagado, tal es el proverbio en la boca de los necios.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
El grande cría todas las cosas; y da la paga al insensato, y la da á los transgresores.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Como perro que vuelve á su vómito, así el necio que repite su necedad.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
¿Has visto hombre sabio en su opinión? más esperanza hay del necio que de él.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Dice el perezoso: El león está en el camino; el león está en las calles.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
Las puertas se revuelven en sus quicios: así el perezoso en su cama.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Esconde el perezoso su mano en el seno; cánsase de tornarla á su boca.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
A su ver es el perezoso más sabio que siete que [le] den consejo.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
El que pasando se deja llevar de la ira en pleito ajeno, es [como] el que toma al perro por las orejas.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Como el que enloquece, y echa llamas y saetas y muerte,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
Tal es el hombre que daña á su amigo, y dice: Ciertamente me chanceaba.
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Sin leña se apaga el fuego: y donde no hay chismoso, cesa la contienda.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
El carbón para brasas, y la leña para el fuego: y el hombre rencilloso para encender contienda.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Las palabras del chismoso parecen blandas; mas ellas entran hasta lo secreto del vientre.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
[Como] escoria de plata echada sobre el tiesto, son los labios enardecidos y el corazón malo.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
Otro parece en los labios el que aborrece; mas en su interior pone engaño.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Cuando hablare amigablemente, no le creas; porque siete abominaciones hay en su corazón.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Encúbrese el odio con disimulo; mas su malicia será descubierta en la congregación.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
El que cavare sima, caerá en ella: y el que revuelva la piedra, á él volverá.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
La falsa lengua atormenta al que aborrece: y la boca lisonjera hace resbaladero.
