Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
Kao snijeg u ljeto i dažd o žetvi, tako ne dolikuje bezumnome èast.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Kao vrabac kad prhne i lasta kad odleti, tako kletva nezaslužena neæe doæi.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
Biè konju, uzda magarcu, a batina bezumnicima na leða.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Ne odgovaraj bezumniku po bezumlju njegovu, da ne budeš i ti kao on.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Odgovori bezumniku prema bezumlju njegovu, da ne misli da je mudar.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
Ko šalje bezumnika da mu što svrši, on otsijeca sebi noge i pije nepravdu.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Kako hromi hramlje nogama svojim, taka je besjeda u ustima bezumnijeh.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Kao da baca dragi kamen u gomilu kamenja, tako radi ko èini èast bezumnome.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Kao trn kad doðe u ruku pijanome, taka je besjeda u ustima bezumnijeh.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
Mnogo muke zadaje svjema ko plaæa bezumniku i ko plaæa prestupnicima.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Kao što se pas povraæa na svoju bljuvotinu, tako bezumnik ponavlja svoje bezumlje.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Jesi li vidio èovjeka koji misli da je mudar? više ima nadanja od bezumnoga nego od njega.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Ljenivac govori: ljuti je lav na putu, lav je na ulicama.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
Kao što se vrata obræu na èepovima svojim, tako ljenivac na postelji svojoj.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Ljenivac krije ruku svoju u njedra, teško mu je prinijeti je k ustima.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Ljenivac misli da je mudriji od sedmorice koji odgovaraju razumno.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
Psa za uši hvata ko se prolazeæi žesti za tuðu raspru.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Kakav je bezumnik koji baca iskre i strijele smrtne,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
Taki je svaki koji prevari bližnjega svojega pa onda veli: šalio sam se.
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Kad nestane drva, ugasi se oganj; tako kad nema opadaèa, prestaje raspra.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Ugalj je za žeravicu, drva za oganj, a èovjek svadljivac da raspaljuje svaðu.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Rijeèi su opadaèeve kao rijeèi izbijenijeh, ali slaze unutra u trbuh.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Kao srebrna pjena kojom se obloži crijep, take su usne neprijateljske i zlo srce.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
Nenavidnik se pretvara ustima svojim, a u srcu slaže prijevaru.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Kad govori umiljatijem glasom, ne vjeruj mu, jer mu je u srcu sedam gadova.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Mržnja se pokriva lukavstvom, ali se zloæa njezina otkriva na zboru.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Ko jamu kopa, u nju æe pasti; i ko kamen valja, na njega æe se prevaliti.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
Jezik lažan mrzi na one koje satire, i usta koja laskaju grade pogibao.
