Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
Jako śnieg w lecie, i jako deszcz we żniwa; tak głupiemu nie przystoi chwała.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Jako się ptak tam i sam tuła, i jako jaskółka lata: tak przeklęstwo niezasłużone nie przyjdzie.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
Bicz na konia, ogłów na osła, a kij potrzebny jest na grzbiet głupiego.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Nie odpowiadaj głupiemu według głupstwa jego, abyś mu i ty nie był podobny.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Odpowiedz głupiemu według głupstwa jego, aby się sobie nie zdał być mądrym.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
Jakoby nogi obciął, tak się bezprawia dopuszcza, kto się głupiemu poselstwa powierza.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Jako nierówne są golenie u chromego: tak jest powieść w ustach głupich.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Jako kiedy kto przywiązuje kamień drogi do procy: tak czyni ten, który uczciwość głupiemu wyrządza.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Jako ciernie, gdy się dostaną w rękę pijanego: tak przypowieść jest w ustach głupich.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
Wielki Pan stworzył wszystko, a daje zapłatę głupiemu, daje także zapłatę przestępcom.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Jako pies wraca się do zwrócenia swego: tak głupi powtarza głupstwo swoje.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Ujrzyszli człowieka, co się sobie zda być mądrym, nadzieja o głupim lepsza jest, niżeli o nim.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Leniwy mówi: lew na drodze, lew na ulicach.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
Jako się drzwi obracają na zawiasach swoich: tak leniwiec na łóżku swojem.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Leniwiec rękę kryje do zanadrzy swych, a ciężko mu jej podnosić do ust swoich.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Leniwiec zda się sobie być mędrszym, niżeli siedm odpowiadających z rozsądkiem.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
Jakoby też psa za uszy łapał, kto się mimo idąc w cudzą zwadę wdaje.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Jako szalony wypuszcza iskry i strzały śmiertelne:
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
Tak jest każdy, który podchodzi przyjaciela swego, a mówi: Azam ja nie żartował?
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Gdy niestaje drew, gaśnie ogień; tak gdy nie będzie klatecznika, ucichnie zwada.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Jako węgiel martwy służy do rozniecenia, i drwa do ognia; tak człowiek swarliwy do rozniecenia zwady.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Słowa obmówcy są jako słowa zranionych; a wszakże przenikają do wnętrzności żywota.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Wargi nieprzyjacielskie i serce złe są jako srebrna piana, którą polewają naczynie gliniane.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
Ten, co kogo nienawidzi, za inszego się udaje wargami swemi; ale w sercu swojem myśli o zdradzie.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Gdyć się ochotnym mową swą ukazuje, nie wierz mu: bo siedmioraka obrzydliwość jest w sercu jego.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Nienawiść zdradliwie bywa pokryta; ale odkryta bywa złość jej w zgromadzeniu.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Kto drugiemu dół kopie, wpada weń; a kto kamień toczy, na niego się obraca.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
Człowiek języka kłamliwego ma utrapienie w nienawiści, a usta łagodne przywodzą do upadku.
