Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
Quomodo nix in æstate, et pluviæ in messe, sic indecens est stulto gloria.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Sicut avis ad alia transvolans, et passer quolibet vadens, sic maledictum frustra prolatum in quempiam superveniet.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
Flagellum equo, et camus asino, et virga in dorso imprudentium.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Ne respondeas stulto juxta stultitiam suam, ne efficiaris ei similis.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Responde stulto juxta stultitiam suam, ne sibi sapiens esse videatur.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
Claudus pedibus, et iniquitatem bibens, qui mittit verba per nuntium stultum.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Quomodo pulchras frustra habet claudus tibias, sic indecens est in ore stultorum parabola.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Sicut qui mittit lapidem in acervum Mercurii, ita qui tribuit insipienti honorem.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Quomodo si spina nascatur in manu temulenti, sic parabola in ore stultorum.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
Judicium determinat causas, et qui imponit stulto silentium iras mitigat.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Sicut canis qui revertitur ad vomitum suum, sic imprudens qui iterat stultitiam suam.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Vidisti hominem sapientem sibi videri? magis illo spem habebit insipiens.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Dicit piger: Leo est in via, et leæna in itineribus.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
Sicut ostium vertitur in cardine suo, ita piger in lectulo suo.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Abscondit piger manum sub ascella sua, et laborat si ad os suum eam converterit.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Sapientior sibi piger videtur septem viris loquentibus sententias.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
Sicut qui apprehendit auribus canem, sic qui transit impatiens et commiscetur rixæ alterius.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Sicut noxius est qui mittit sagittas et lanceas in mortem,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
ita vir fraudulenter nocet amico suo, et cum fuerit deprehensus dicit: Ludens feci.
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Cum defecerint ligna extinguetur ignis, et susurrone subtracto, jurgia conquiescent.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Sicut carbones ad prunas, et ligna ad ignem, sic homo iracundus suscitat rixas.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Verba susurronis quasi simplicia, et ipsa perveniunt ad intima ventris.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Quomodo si argento sordido ornare velis vas fictile, sic labia tumentia cum pessimo corde sociata.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
Labiis suis intelligitur inimicus, cum in corde tractaverit dolos.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Quando submiserit vocem suam, ne credideris ei, quoniam septem nequitiæ sunt in corde illius.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Qui operit odium fraudulenter, revelabitur malitia ejus in consilio.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Qui fodit foveam incidet in eam, et qui volvit lapidem revertetur ad eum.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
Lingua fallax non amat veritatem, et os lubricum operatur ruinas.
