Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
Niinkuin lumi suvella ja sede elonaikana, niin ei sovi tyhmälle kunnia.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Niinkuin lintu menee pois, ja pääskynen lentää, niin ei sovi salvaa kirous ilman syytä.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
Hevoselle ruoska ja aasille ohjat, ja hullulle vitsa selkään.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Älä vastaa tyhmää hänen tyhmyytensä jälkeen, ettes myös sinä hänen kaltaiseksensa tulisi.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Vastaa tyhmää hänen tyhmyytensä jälkeen, ettei hän näkyisi viisaaksi silmissänsä.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
Joka tyhmäin sanansaattajain kautta asian toimittaa, hän on niinkuin rampa jaloista, ja saa vahingon.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Niinkuin nilkku voi hypätä, niin tyhmä taitaa puhua viisaudesta.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Joka tyhmälle taritsee kunniaa, on niinkuin joku heittäisi kalliin kiven kiviroukkioon.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Sananlasku on tyhmäin suussa niinkuin orjantappura, joka juopuneen käsiin pistelee.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
Taitava ihminen tekee kappaleen oikein; vaan joka taitamattoman palkkaa, hän sen turmelee.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Niinkuin koira syö oksennuksensa, niin on hullu joka hulluutensa kertoo.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Koskas näet jonkun, joka luulee itsensä viisaaksi, enempi on silloin toivoa tyhmästä kuin hänestä.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Laiska sanoo: nuori jalopeura on tiellä, ja jalopeura kujalla.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
Laiska kääntelee itsiänsä vuoteella niinkuin ovi saranassa.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Laiska panee kätensä poveensa: ja se tulee hänelle työlääksi saattaa suuhunsa jälleen.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Laiska luulee itsensä viisaammaksi kuin seitsemän, jotka hyviä tapoja opettavat.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
Joka käy ohitse ja sekoittaa itsensä muiden riitoihin, hän on senkaltainen, joka koiraa korvista vetää.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Niinkuin se, joka salaa ampuu, tarkoittaa joutsella ja tappaa,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
Niin on petollinen ihminen hänen lähimmäisillensä, ja sanoo: leikillä minä sen tein.
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Kuin halot loppuvat, niin tuli sammuu, ja kuin kielikellot pannaan pois, niin riidat lakkaavat.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Niinkuin hiilet tuleen, ja puut liekkiin, niin riitainen ihminen saattaa metelin.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Panettelian sanat ovat niinkuin haavat, ja käyvät läpi sydämen.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Viekas kieli ja paha sydän on niinkuin saviastia hopian savulla juotettu.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
Vihamien teeskelee itsensä toisin puheellansa; mutta petos on hänen sydämessänsä.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Kuin hän liehakoitsee makeilla puheillansa, niin älä usko häntä; sillä seitsemän kauhistusta on hänen sydämessänsä.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Joka pitää salavihaa, tehdäksensä vahinkoa, hänen pahuutensa tulee ilmi kokouksissa.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Joka kuopan kaivaa, hän lankee siihen, ja joka kiven vierittää, se kierittää sen itse päällensä.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
Petollinen kieli vihaa rangaistusta, ja suu, joka myötäkielin puhuu, saattaa kadotukseen.
