Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
As snow in summer, and as rain in harvest; so honor is not seemly for a fool.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
As the bird by wandering, as the swallow by flying, so the curse causeless shall not come.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
A whip for the horse, a bridle for the ass, and a rod for the fool's back.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Answer not a fool according to his folly, lest thou also be like him.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Answer a fool according to his folly, lest he be wise in his own conceit.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
He that sendeth a message by the hand of a fool cutteth off the feet, [and] drinketh damage.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
The legs of the lame are not equal: so [is] a parable in the mouth of fools.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
As he that bindeth a stone in a sling, so [is] he that giveth honor to a fool.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
[As] a thorn goeth up into the hand of a drunkard, so [is] a parable in the mouth of fools.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
The great [God] that formed all [things] both rewardeth the fool, and rewardeth transgressors.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
As a dog returneth to his vomit, [so] a fool returneth to his folly.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Seest thou a man wise in his own conceit? [there is] more hope of a fool than of him.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
The slothful [man] saith, [There is] a lion in the way; a lion [is] in the streets.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
[As] the door turneth upon its hinges, so [doth] the slothful upon his bed.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
The slothful hideth [his] hand in [his] bosom; it grieveth him to bring it again to his mouth.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
The sluggard [is] wiser in his own conceit than seven men that can render a reason.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
He that passeth by, [and] meddleth with strife [belonging] not to him, [is like] one that taketh a dog by the ears.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
As a mad [man] who casteth fire-brands, arrows, and death,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
So [is] the man [that] deceiveth his neighbor, and saith, Am not I in sport?
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Where no wood is, [there] the fire goeth out: so where [there is] no tale-bearer, the strife ceaseth.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
[As] coals [are] to burning coals, and wood to fire; so [is] a contentious man to kindle strife.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
The words of a tale-bearer [are] as wounds, and they go down into the innermost parts of the belly.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Burning lips and a wicked heart [are like] a potsherd covered with silver dross.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
He that hateth dissembleth with his lips, and layeth up deceit within him;
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
When he speaketh fair, believe him not: for [there are] seven abominations in his heart.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
[Whose] hatred is covered by deceit, his wickedness shall be shown before the [whole] congregation.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Whoever diggeth a pit shall fall into it: and he that rolleth a stone, it will return upon him.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
A lying tongue hateth [those that are] afflicted by it; and a flattering mouth worketh ruin.
