Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
As snow in summer, and as rain in harvest, so, unbecoming to a dullard is honour.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
As a sparrow in wandering, as a swallow in flying, so, a causeless curse, shall not alight.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
A whip for the horse, a bridle for the ass, and a rod for the back of dullards.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Do not answer a dullard, according to his folly, lest, even thou thyself, become like him;
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Answer a dullard according to his folly, lest he become wise in his own eyes.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
One who cutteth off feet, one who drinketh down wrong, is he who sendeth a message by the hand of a dullard.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Useless are the legs of the lame, and a proverb, in the mouth of a dullard.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Like tying a stone to a sling, so, is he that giveth honour, to a dullard.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
A brier cometh into the hand of a drunken-man, a proverb into the mouth of dullards.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
[As] an archer who woundeth every thing, [so] one who hireth a dullard, and a drunkard crossing the sea.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
As, a dog, returneth onto his own vomit, a dullard, repeateth his folly.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Thou hast seen a man wise in his own eye, —more hope of a dullard, than of him!
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Saith the sluggard, A roaring lion in the road! A tearing lion in the midst of the broadways.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
The door, turneth on its hinges, and, the sluggard, upon his bed.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
The sluggard burieth his hand in the dish, he is too lazy to bring it back to his mouth.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Wiser is the sluggard in his own eyes, than, seven persons, who can answer with judgment.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
As he who layeth hold of the ears of a dog, is a passer-by, who giveth vent to his wrath over a quarrel, not his!
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
As a madman throwing firebrands, arrows and death,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
So, is a man who deceiveth his neighbour, and saith, Was not, I, in sport?
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Without wood a fire is quenched, and, where there is no tattler, strife is hushed.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Black coal to burning blocks, and wood to fire, so is a contentious man, for kindling strife.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
the words of a tattler, are dainties, they, therefore go down into the chambers of the inner man.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Dross silver overlaid upon earthenware, so are burning lips, with a mischievous heart:
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
With his lips, the hater dissembleth, but, within himself, he layeth up deceit:
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Though he make gracious his voice, do not trust him, for, seven abominations, are in his heart:
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Hatred may clothe itself with guile, his wickedness shall be disclosed in the convocation.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
He that diggeth a pit, thereinto, shall fall, and, he that rolleth a stone, upon himself, shall it return.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
A false tongue, hateth them who are crushed by it, and, a flattering mouth, worketh occasion of stumbling.
