Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
As snow in summer, and as rain in harvest, So honor is not becoming to a fool.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
As the sparrow wandereth, and the swallow flieth away, So the curse without cause shall not come.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
A whip for the horse, a bridle for the ass, And a rod for the back of the fool.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Answer not a fool according to his folly, Lest thou also become like to him.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Answer a fool according to his folly, Lest he be wise in his own conceit.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
He cutteth off the feet, and drinketh damage, Who sendeth a message by the hand of a fool.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
The legs of a lame man hang loose; So is it with a proverb in the mouth of fools.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
As he who bindeth a stone in a sling, So is he that giveth honor to a fool.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
As a thorn lifted up by the hand of a drunkard, So is a proverb in the mouth of fools.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
As an archer who woundeth every one, So is he who hireth fools and hireth wayfarers.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
As a dog returneth to that which he hath vomited, So a fool repeateth his folly.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Seest thou a man wise in his own conceit? There is more hope of a fool than of him.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
The slothful man saith, “There is a lion in the way; There is a lion in the streets.”
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
As a door turneth upon its hinges, So doth the sluggard upon his bed.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
The sluggard dippeth his hand into the dish; It grieveth him to bring it again to his mouth.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
The sluggard is wiser in his own conceit Than seven men who can render a reason.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
As one that taketh a dog by the ears, So is he who, passing by, is enraged on account of the quarrel of another.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
As a madman That casteth about darts, arrows, and death,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
So is the man who deceiveth his neighbor, And saith, “Was I not in sport?”
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Where there is no wood, the fire goeth out; So, where there is no talebearer, contention ceaseth.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
As coal is for heat, and as wood for fire, So is a contentious man for kindling strife.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
The words of a talebearer are like dainties; For they go down to the innermost parts of the body.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
As drossy silver spread over an earthen vessel, So are warm lips and an evil heart.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
The hater dissembleth with his lips, And layeth up deceit within him.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
When he speaketh fair, believe him not! For there are seven abominations in his heart.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
His hatred is covered by deceit; His wickedness shall be revealed in the great assembly.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
He that diggeth a pit shall fall therein; And he that rolleth a stone, it shall return upon him.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
A lying tongue hateth those whom it woundeth, And a flattering mouth worketh ruin.
