Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
As snow in summer, and as rain in harvest, so honor is not seemly for a fool.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
As the sparrow in her wandering, as the swallow in her flying, so the curse that is causeless does not alight.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
A whip for the horse, a bridle for the donkey, and a rod for the back of fools.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Answer not a fool according to his folly, lest thou also be like to him.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Answer a fool according to his folly, lest he be wise in his own conceit.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
He who sends a message by the hand of a fool cuts off the feet, and drinks injury.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
The legs of a lame man hang loose. So is a proverb in the mouth of fools.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
As he who binds a stone in a sling, so is he who gives honor to a fool.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
As a thorn that goes up into the hand of a drunkard, so is a proverb in the mouth of fools.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
As an archer who wounds all, so is he who hires a fool, and he who hires those who pass by.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
As a dog who returns to his vomit, is a fool who repeats his folly.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
See thou a man wise in his own conceit? There is more hope for a fool than of him.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
The sluggard says, There is a lion in the way; a lion is in the streets.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
The door turns upon its hinges, so does the sluggard upon his bed.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
The sluggard buries his hand in the dish. It wearies him to bring it again to his mouth.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
The sluggard is wiser in his own conceit than seven men who can render a reason.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
He who passes by, and meddles with strife not his, is like he who takes a dog by the ears.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
As a madman who casts firebrands, arrows, and death,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
so is the man who deceives his neighbor, and says, Am I not in sport?
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
For lack of wood the fire goes out, and where there is no whisperer, contention ceases.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
As coals are to hot embers, and wood to fire, so is a contentious man to inflame strife.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
The words of a whisperer are as dainty morsels, and they go down into the innermost parts.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Fervent lips and a wicked heart are an earthen vessel overlaid with silver dross.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
He who hates masquerades with his lips, but he lays up deceit within him.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
When he speaks graciously, believe him not, for there are seven abominations in his heart.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Though his hatred cover itself with guile, his wickedness shall be openly shown before the assembly.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
He who digs a pit shall fall in it, and he who rolls a stone, it shall return upon him.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
A lying tongue hates those whom it has wounded, and a flattering mouth works ruin.
