Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
Jako sníh v létě, a jako déšť ve žni, tak nepřipadá na blázna čest.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Jako vrabec přenáší se, a vlaštovice létá, tak zlořečení bez příčiny nedojde.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
Bič na koně, uzda na osla, a kyj na hřbet blázna.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Neodpovídej bláznu podlé bláznovství jeho, abys i ty jemu nebyl podobný.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Odpověz bláznu podlé bláznovství jeho, aby sám u sebe nebyl moudrý.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
Jako by nohy osekal, bezpráví se dopouští ten, kdož svěřuje poselství bláznu.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Jakož nejednostejní jsou hnátové kulhavého, tak řeč v ústech bláznů.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Jako vložiti kámen do praku, tak jest, když kdo ctí blázna.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Trn, kterýž se dostává do rukou opilého, jest přísloví v ústech bláznů.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
Veliký pán stvořil všecko, a dává odplatu bláznu, i odměnu přestupníkům.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Jakož pes navracuje se k vývratku svému, tak blázen opětuje bláznovství své.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Spatřil-li bys člověka, an jest moudrý sám u sebe, naděje o bláznu lepší jest než o takovém.
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Říká lenoch: Lev lítý jest na cestě, lev jest v ulici.
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
Dvéře se obracejí na stežejích svých, a lenoch na lůži svém.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Schovává lenivý ruku svou za ňadra; těžko mu vztáhnouti ji k ústům svým.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Moudřejší jest lenivý u sebe sám, nežli sedm odpovídajících s soudem.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
Psa za uši lapá, kdož odcházeje, hněvá se ne v své při.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Jako nesmyslný vypouští jiskry a šípy smrtelné,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
Tak jest každý, kdož oklamává bližního, a říká: Zdaž jsem nežertoval?
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Když není drev, hasne oheň; tak když nebude klevetníka, utichne svár.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Uhel mrtvý k roznícení, a drva k ohni, tak člověk svárlivý k roznícení svady.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Slova utrhače jako ubitých, ale však sstupují do vnitřností života.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Stříbrná trůska roztažená po střepě jsou rtové protivní a srdce zlé.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
Rty svými za jiného se staví ten, jenž nenávidí, ale u vnitřnosti své skládá lest.
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
Když se ochotný ukáže řečí svou, nevěř mu; nebo sedmera ohavnost jest v srdci jeho.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Přikrývána bývá nenávist chytře, ale zlost její zjevena bývá v shromáždění.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Kdo jámu kopá, do ní upadá, a kdo valí kámen, na něj se obrací.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
Èlověk jazyka ošemetného v nenávisti má ponížené, a ústy úlisnými způsobuje pád.
