< Приповісті 26 >

1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
Kao snijeg ljeti ili kiša o žetvi, tako pristaju počasti bezumnomu.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Kao vrabac kad prhne i lastavica kad odleti, tako se i bezrazložna kletva ne ispunja.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
Bič konju, uzda magarcu, a šiba leđima bezumnika.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Ne odgovaraj bezumniku po njegovoj ludosti, da mu i sam ne postaneš jednak.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Odgovori bezumniku po ludosti njegovoj, da se ne bi učinio sam sebi mudar.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
Odsijeca noge sebi i gorčinu pije tko po bezumnom poruke šalje.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Klecava bedra u hromoga - mudra je izreka u ustima bezumničkim.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Kamen za praćku vezuje tko bezumnom iskazuje čast.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Trnovita grana u ruci pijanice: mudra izreka u ustima bezumnika.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
Strijelac koji ranjava sve prolaznike: takav je onaj tko unajmljuje bezumnika.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Bezumnik se vraća svojoj ludosti kao što se pas vraća na svoju bljuvotinu.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Vidiš li čovjeka koji se sam sebi mudrim čini? Znaj, i od bezumnika ima više nade nego od njega!
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Lijenčina veli: “Zvijer je na putu, i lav je na ulicama.”
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
Kao što se vrata okreću na stožerima svojim, tako i lijenčina na postelji svojoj.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Lijenčina umače ruku u zdjelu, ali je ne može prinijeti ustima.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Lijenčina se čini sebi mudrijim od sedmorice koji umno odgovaraju.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
Psa za uši hvata tko se, u prolazu, umiješa u raspru koja ga se ne tiče.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Kao bjesomučnik koji baca zublje, strelice i sije smrt,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
takav je čovjek koji vara bližnjega svoga i veli: “Samo se našalih.”
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Kad nestane drva, oganj se gasi, i kad više nema klevetnika, prestaje svađa.
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Ugljen je za žeravnicu i drvo za oganj, a svadljivac da raspaljuje svađu.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Klevetnikove su riječi kao slastice: spuštaju se u dno utrobe.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Srebrna gleđa preko zemljana suđa: laskave usne i opako srce.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
Mrzitelj hini usnama svojim, a u sebi nosi prijevaru;
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
ne vjeruj mu kad ljupkim glasom govori, jer u srcu mu je sedam grdila;
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
ako himbom skriva mržnju, njegova će se opačina otkriti na zboru.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Tko jamu kopa, sam u nju pada, i tko kamen valja, na njega se prevaljuje.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
Lažljiv jezik mrzi svoje žrtve, laskava usta propast spremaju.

< Приповісті 26 >