Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
Төвәндә баян қилинидиғанлириму Сулайманниң пәнд-несиһәтлири; буларни Йәһуданиң падишаси Һәзәкияниң ордисидикиләр көчүрүп хатирилигән: —
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
Пәрвәрдигарниң улуқлуғи — Өзиниң қилған ишини ашкарилимиғинида; Падишаһларниң улуқлуғи — бир ишниң сирини йешәлигинидә.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
Әршниң егизлигини, Зиминниң чоңқурлуғини, Вә падишаларниң көңлидикини мөлчәрләп билгили болмас.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Авал күмүчниң поқи айрилип тавланса, Андин зәргәр нәпис бир қача ясап чиқар.
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Авал падишаниң алдидики рәзил хизмәткарлири қоғливетилсә, Андин униң тәхти адаләт үстигә қурулар.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Падишаһниң алдида өзүңни һәмминиң алди қилип көрсәтмә, [Униң алдидики] әрбабларниң орнида турувалма;
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
Орнуңни өзүңдин жуқури җанабқа берип, униң алдида пәгаһқа чүшүрүлгиниңдин көрә, Өзгиләрниң сени төргә тәклип қилғини яхшидур.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Алдирап дәваға бармиғин, Мабада берип, йеқиниң [үстүн чиқип] сени ләт қилса, қандақ қилисән?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Йеқиниң билән муназириләшсәң, Башқиларниң сирини ачма.
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
Болмиса, буни билгүчиләр сени әйипләйду, Сесиқ намдин қутулалмайсән.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Вақти-җайида қилинған сөз, Күмүч рамкиларға тизилған алтун алмилардур.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
[Қулаққа] алтун һалқа, нәпис алтундин ясалған зиннәт буюми ярашқандәк, Ақиланиниң агаһландуруши көңүл қойғанниң қулиқиға яришар.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
Худди орма вақтидики томузда [ичкән] қар сүйидәк, Ишәшлик әлчи өзини әвәткүчиләргә шундақ болар; У ғоҗайинлириниң көкси-қарнини яшартар.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Ямғури йоқ булут-шамал, Ялған соғатни вәдә қилип махтанғучиға охшаштур.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
Узунғичә сәвир-тақәт қилинса, һөкүмдарму қайил қилинар, Жумшақ тил сүйәкләрдинму өтәр.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Сән һәсәл тепивалдиңму? Уни пәқәт тойғучила йә, Көп йесәң яндуруветисән.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Хошнаңниң босуғисиға аз дәссә, Улар сәндин тоюп, өч болуп қалмисун.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
Ялған гувалиқ билән йеқиниға қара чаплиғучи, Худди гүрзә, қилич вә өткүр оққа охшаштур.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Сунуқ чиш билән чайнаш, Токур пут [билән меңиш], Күлпәт күнидә вапасиз кишигә үмүт бағлиғандәктур.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
Қиш күнидә кишиләрниң кийимини салдуруветиш, Яки суда үстигә аччиқ су қуюш, Қайғулуқ кишиниң алдида нахша ейтқандәктур.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
Дүшминиңниң қосиғи ач болса, Нан бәр; Уссиған болса су бәр;
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
Шундақ қилсаң, бешиға көмүр чоғини топлап салған болисән, Вә Пәрвәрдигар бу ишни саңа яндуриду.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
Шимал тәрәптин чиққан шамал қаттиқ ямғур елип кәлгәндәк, Чеқимчи шум чирайни кәлтүрәр.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Соқушқақ хотун билән [азадә] өйдә биллә турғандин көрә, Өгүзниң бир булуңида [ялғуз] йетип-қопқан яхши.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
Уссап кәткән кишигә муздәк су берилгәндәк, Жирақ жуттин кәлгән хуш хәвәрму әнә шундақ болар.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
Петиқдилип сүйи лейип кәткән булақ, Сүйи булғиветилгән қудуқ, Рәзилләргә йол қойған һәққаний адәмгә охшаштур.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
Һәсәлни һәддидин зиядә йейиш яхши болмас; Бирақ улуқлуқни издәшниң өзи улуқ иштур.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
Өзини туталмайдиған киши, Вәйран болған, сепилсиз қалған шәһәргә охшайду.
