Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
To również są przysłowia Salomona, które przepisali mężowie Ezechiasza, króla Judy.
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
Chwałą Boga jest sprawę taić, ale chwałą królów – dociekać sprawy.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
Wysokość niebios i głębia ziemi, i serca królów są niezbadane.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Usuń żużel ze srebra, a wyjdzie naczynie dla złotnika.
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Usuń niegodziwego sprzed króla, a jego tron umocni się w sprawiedliwości.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Nie wywyższaj się przed królem i nie stawaj na miejscu wielkich;
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
Bo lepiej, żeby ci powiedziano: Podejdź tu, niż żeby cię poniżono przed księciem, którego twoje oczy widziały.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Nie spiesz się do kłótni, bo na końcu [nie będziesz wiedział], co zrobić, gdy cię zawstydzi twój bliźni.
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Załatw sprawę ze swoim bliźnim i nie zdradzaj tajemnicy drugiemu;
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
By ten, który słucha, nie zawstydził cię, a twoja niesława nie przylgnęła do ciebie.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Odpowiednio wypowiedziane słowo [jest jak] złote jabłko w srebrnych rzeźbach.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
Jak złoty kolczyk i klejnot ze szczerego złota tak jest dla uszu posłusznego ten, który mądrze strofuje.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
Czym chłód śniegu w czasie żniwa, [tym] wierny posłaniec dla tych, którzy go posyłają, bo pokrzepia dusze swych panów.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Człowiek, który się chlubi zmyślonym darem, jest jak chmury i wiatr bez deszczu.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
Cierpliwością można przekonać władcę, a łagodny język łamie kości.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Czy znalazłeś miód? Zjedz tyle, ile trzeba, byś objadłszy się, nie zwrócił go.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Oddal nogę od domu bliźniego, by nie miał cię dość i cię nie znienawidził.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
Kto mówi fałszywe świadectwo przeciw swemu bliźniemu, [jest] młotem i mieczem, i ostrą strzałą.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Ufność w człowieka niewiernego w dniu ucisku jest [jak] złamany ząb i zwichnięta noga.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
[Jak] ten, kto zabiera odzienie w czasie zimy i jak ocet na saletrze taki [jest ten], kto śpiewa pieśni smutnemu sercu.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
Jeśli twój nieprzyjaciel jest głodny, nakarm go chlebem, a jeśli jest spragniony, napój go wodą;
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
Bo zgarniesz rozżarzone węgle na jego głowę, a PAN cię nagrodzi.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
[Jak] północny wiatr przepędza deszcz, tak gniewna twarz [przepędza] plotkarski język.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Lepiej mieszkać w kącie pod dachem niż z kłótliwą żoną w przestronnym domu.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
[Jak] zimna woda dla pragnącej duszy, [tak] dobra wieść z dalekiej ziemi.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
[Jak] zmącone źródło i zepsuty zdrój, [tak] sprawiedliwy, który upada przed niegodziwym.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
Niedobrze jest jeść za dużo miodu, a szukanie własnej chwały nie jest chwałą.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
Człowiek, który nie panuje nad swoim duchem, jest [jak] miasto zburzone [i] bez muru.
