Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
Dette er og ordtøke av Salomo, og mennerne åt Hizkia, kongen i Juda, hev samla deim.
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
Guds æra er å dylja ei sak, og kongars æra å granska ei sak.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
Himmel-høgd og jord-dypt og konge-hjarto kann ingen granska ut.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Burt med slagget or sylvet! So fær gullsmeden ei skål av det.
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Burt med gudlaus mann frå kongen! So vert hans kongsstol fast ved rettferd.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Briska deg ikkje for kongen, og stell deg ikkje på storfolks plass.
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
For betre er at dei segjer med deg: «Stig her upp!» Enn at du vert nedflutt for augo på fyrsten. Kva so augo dine hev set.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Ver ikkje for snar til å reisa sak; for kva vil du gjera til slutt, når motparten gjer deg til skammar?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Før di sak med grannen din, men ber ikkje ut ein annan manns løyndom,
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
For elles vil den som høyrer det, skjella deg ut, og du vil alltid få låkt ord på deg.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Som eple av gull i skåler av sylv er eit ord som ein talar i rette tid.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
Som ein gullring i øyra og sylgja av gull er ein vismann som refser for høyrande øyra.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
Som svalande snø ein skurdonne-dag er ein tru bodberar for deim som sender han, han kveikjer sjæli åt herren sin.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Som skyer og vind utan regn er ein mann som kyter av gåvor han ikkje gjev.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
Tolmod fær domaren yvertald, og den linne tunga bryt bein.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Finn du honning, so et det du treng, so du ikkje vert ovmett og spyr han ut.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Set sjeldan din fot i huset åt grannen, so han ikkje vert leid deg og hatar deg.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
Hamar og sverd og kvasse pil er den som vitnar falskt mot sin næste.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Som roti tonn og ustød fot, so er lit til utru mann på trengselsdagen.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
Som kastar du klædi ein frostdag, som eddik på natron, so er den som syng visor for sorgfullt hjarta.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
Er din fiend’ svolten, gjev honom mat, er han tyrst, so gjev honom drikka.
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
For då hopar du gloande kol på hovudet hans, og Herren skal løna deg att for det.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
Nordanvind føder regn, og ei kviskrande tunga sure andlit.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Betre å bu i ei krå på taket enn ha sams hus med trættekjær kvinna.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
Som friske vatnet for den trøytte, so er god tidend frå eit land langt burte.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
Som gruggi kjelda og ein utskjemd brunn, so er rettferdig mann som vinglar medan gudlaus ser det.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
Eta for mykje honning er ikkje godt, men å granska det vandaste er ei æra.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
Som ein by med murarne brotne og burte er mannen som ikkje kann styra sin hug.
